Він є наш мир, який… приніс меч

Роздуми над Божим Словом на свято св. Стефана, першомученика

«Не думайте, що Я прийшов при­­­­­нести мир на землю; не мир прий­шов Я принести, а меч» (Мт 10, 34).

«А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на під­не­сення багатьох в Ізрáїлі, як знак протиріччя» (Лк 2, 34).

Народження Ісуса Христа для землі і народження св. Стефана для неба — ці дві події лише на перший погляд не пасують одна до одної. Вони є різними проявами однієї сутності ім’я якій — християнство. Наше християнство — це не лише Різдво, Пасха та інші свята, не лише гарні традиції: ділення облаткою, освячення їжі на пасхальний сніданок… Таке християнство було б занадто відірване від життя, а самі звичаї і традиції не спасають.

Уже від свого початку християнство було назначене життєвими труднощами і стражданням. Радість народження Ісуса Христа була забарвлена важкою подорожжю, смутком зачинених дверей, народженням дитини у печері, гнівом Ірода, смертю невинних немовлят. Ісус не хотів народитись у царських палатах, а серед пастухів, хотів розділити наше життя разом з усіма труднощами. Таким чином Він став Богом із нами.

Тому й народження до неба першого мученика св. Стефана святкується так близько з народженням Ісуса Христа. Так як колись Ісус розділив долю звичайних людей, так тепер звичайна людина уподібнюється в своїй смерті до смерті Спасителя: «І побивали камінням Стефана, а він закликав і казав: “Господи Ісусе, прийми дух мій!” Ставши на коліна, він скрикнув голосно: “Господи, не порахуй їм цього гріха!” І, промовивши це, він упокоївся» (Діян 7, 59‑60).