Святі Церкви — різноманітні за темпераментом, дарами, стилем, духовністю та досвідом. Якщо ми попросимо Господа послати нам святих, які допоможуть нам на нашому шляху, Він це зробить.
Святий Филип Нері — чудовий наставник у тому, як жити справжньою християнською радістю, смиренням, служінням, любов’ю, гумором та молитвою. Його глибоке молитовне життя дозволило йому черпати з джерел Живої Води, які відкрили йому можливість робити все необхідне для спасіння душ.
Культивування радості
В епоху внутрішньоцерковної поляризації, що підживлюється соцмережами, ми можемо забути, що, як християни, ми маємо бути радісними. Духовне життя — це передусім не апологетична боротьба з іншими; це повноцінне життя згідно з Євангелієм, яке може привести інших до Христа.
Секрет християнської радості полягає у близькості з Господом у молитві й Таїнствах. Природна харизма святого Филипа Нері живилася інтенсивною молитвою. Ми не можемо давати те, чого не маємо самі. Филип Нері почувався як удома у свою епоху та на своєму місці, хоча, наслідуючи нашого Господа, часто йшов у самотні місця, щоб щиро і тихо молитися.
Але, щоб радість могла вгамувати спрагу і змочити пересохлі горла спраглих, з вічного джерела любові слід черпати таємно, згідно зі словами Господа: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері» (Мт 6,6). Филип мав закладені природою підвалини доброзичливості та веселості, але самих цих природних якостей недостатньо, щоб стати святим.
Святості не можна досягти без глибокого молитовного життя. Ми повинні черпати з глибоких джерел благодаті та близькості до Господа, щоб торкнутися душ, довірених нашій опіці. Брак молитви є однією з основних причин, чому наші служіння та зусилля не приносять рясних плодів. Святий Филип Нері знав, що його власних природних дарів недостатньо для порятунку загублених душ. Їх треба постійно «поливати», щоб оросити пустелі життя людей.
Молитва та радість безпосередньо пов’язані між собою. Святий Филип Нері був дуже радісною людиною. Він випромінював світло Христа. Це правда, що різні люди мають різну здатність до радості, і кожна людина у Містичному Тілі має певну роль. Не кожен покликаний до такого рівня радості, який мав святий Филип Нері. Деяким святим притаманна серйозність, яка поєднується з радістю не у такий очевидний спосіб, однак приваблює душі.
Щоб жити християнською радістю, до якої покликаний кожен з нас, слід обробляти ґрунт наших душ через молитву і бажання зростати у глибшій радості. Господь наповнить нас до країв, щоб виконати місію, яку Він доручив кожному з нас.
Благодать будується на природі; вона не змінює її. Якщо ви від природи не є радісною людиною, це може бути характеристикою вашого темпераменту, а не дефектом характеру. Але це не означає, що ми не можемо культивувати приховане насіння радості у наших серцях тією мірою, якою це визначає Бог; насіння, яке розквітає завдяки сонячному світлу, вологості та родючому ґрунту, які ми не можемо відтворити виключно людськими засобами. Ми покликані творити саме ґрунт, а не насіння. Єдиний спосіб зробити це — молитва. Таким чином, можна наслідувати святого Филипа, бо кожен з нас може час від часу усамітнюватися, щоб копати власні криниці.
Це важливе нагадування, коли ми досягаємо духовного прогресу. Від нас не очікують бути кимось іншим. Господь створив нас з певним темпераментом, здатністю до певних благодатей і дарів, а також із конкретною місією. Ми повинні прагнути жити так, як Христос кличе кожного з нас, а не перетворюватися на клона когось іншого. Найрадісніші люди часто тихі й непомітні. Інших вабить до них їхнє променисте світло, а не галасливі чи демонстративні форми радості (хоча й вони потрібні для розбудови Царства Божого).
Безкомпромісне смирення
Радість і любов, що їх святий Филип Нері плекав завдяки надприродним благодатям, даним йому в глибокій молитві, зробили його людиною, готовою зробити будь-що заради спасіння душ. Одна з небезпечних форм прихованої гордині полягає в тому, що ми вважаємо певні завдання нижчими за нашу гідність. Наприклад, Филип Нері часто відвідував хворих у лікарнях — підмітав підлогу, годував і мив пацієнтів, стежив за тим, щоб вони отримали Таїнства. Він також відвідував жебраків і нероб на вулицях, також спілкувався з працівниками складів та іншими робітниками, прагнучи привести кожного до чесноти.
Про святого Филипа Нері казали, що «ніщо не було для нього ні занадто високим, ані занадто низьким». Це справжнє смирення і милосердя. Якщо ми уважно поглянемо на себе, то побачимо, що помилково вважаємо щось занадто високим або занадто низьким для нас. Якби святий Филип Нері був нашим духовним наставником, він би сказав нам виконувати все, чого просять Господь та інші, і не витрачати час на те, щоб цим перейматися. Ми просто покликані бути готовими до всього, чого попросить Господь.
Євангелізація гумором
Оскільки святий Филип Нері був людиною смирення та радості, він також міг достукатися до чужих сердець своїм гумором. Він не прагнув бути блазнем; радше, у своєму прагненні не ставитися до себе чи інших занадто серйозно, він використовував гумор для євангелізації душ. Він не використовував гумор як ніж, як це часто робимо ми, вдаючись до сарказму, що виникає з прихованої гіркоти чи образи. Натомість святий Филип Нері допомагав іншим сміятися заради Царства Божого, навіть коли деякі його дії могли здаватися надмірними. Життя у чесноті дозволило святому Филипу Нері використовувати гумор і сміх, щоб завойовувати душі для Христа. Євангелізаторські зусилля зазнають невдачі, коли мають на меті розважати заради розваги, їм бракує чесноти та прагнення, власне, євангелізувати. Наша роль у служінні іншим полягає в тому, щоб вести людей до Христа, а не просто розважати. Святий Филип Нері нагадує нам, для чого насправді потрібен дар гумору.
Якщо вам не вдається знайти земного духовного наставника, пам’ятайте: Господь дає нам необхідне керівництво та мудрість через своїх святих. Нехай приклад святого Филипа Нері веде нас до більшої святості та допомагає у покликанні приводити душі до Христа.
Переклад CREDO за: Констанс Т.Галл, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
