Уже довгі роки я в останній день старого року, перш ніж викинути непотрібний уже календар, ще раз його переглядаю. Бачу: всі сторінки у ньому списані різними зобов’язаннями, роботою, реколекціями, зустрічами, виїздами… Попри збігання часу, який у різні способи дає себе відчути марудностями тіла, що слабшає, — вдалося зробити чимало доброго.
Є за що дякувати Богові, бо ж то Він є джерелом усілякого добра, а я тільки почуваюся Його невправним слугою і знаряддям у Його руці. Були також справи, які можна було вирішити краще; ситуації, в яких можна було бути більш справним знаряддям Божої доброти; людські біди, яким треба було старатися дієвіше дати раду. Отож є за що Бога перепрошувати, навіть якщо не за скоєне зло і неусвідомлену навіть кривду, то вже точно за занедбання добра, за невикористані нагоди для добра більшого. В будь-якому разі, спокійний і в дусі молитви погляд на 365 днів, які проминули, це прекрасна нагода належно скористатися даром пам’яті.
Розум мені каже, що час минулого року мені не належить. Він уже став моїм минулим. Тому не потрібно надмірно на ньому зосереджуватися. Тепер треба подумати про майбутнє. Що зробити, аби новий рік був кращим, красивішим, радіснішим, здоровішим і спокійнішим? Він ще не в моїх руках, але я маю право дивитися у ці 366 днів, які на мене чекають, зі сподіванням, що вони можуть бути кращими.
Сам я жодного добра не створю, але ж розум мені підказує, що я все можу в Тому, який мене підкріпляє. То в Ньому я ніколи не розчаровувався. Це дає мені певність, що не розчаруюся також і в найближчому майбутньому. Тому я вступаю в Новий рік із порадою, яку залишив нам св. Ігнатій Лойола. Зроби все так, якби це залежало тільки від тебе, але уповай на Бога так, якби все залежало тільки від Нього.
Як людина віри і як священик-єзуїт, я хочу користуватися цією порадою цього року ще більше, ніж минулого. Задля цієї мети я хочу використати мою вільну волю. Хочу, аби вибори, які я здійснюватиму цього року, несли з собою надію більшого добра для всіх.
На зламі Нового року в медіях активізуються різноманітні мудреці й візіонери. Вони хочуть звільнити нас від зусилля залучати нашу пам’ять, розум і волю. Досить буде визнати їхню геніальність і дозволити їм себе провадити, й наша земля стане країною, що потече молоком і медом. Вони вже стільки років нас у цьому переконують, а нам якось зовсім і не живеться краще. Я би навіть сказав, що зовсім навпаки.
Я обираю пораду св. Ігнатія. Він у своїх «Духовних вправах» готує людину обирати шлях власного життя, яким бажаєш іти у майбутнє. На цей шлях св. Ігнатій залишає дві конкретні й дуже житейські поради. Насамперед він каже нам уявити людину, до якої ми доброзичливі і якій бажаємо усього якнайкращого. Що ми б хотіли їй порадити, аби вона вибрала і аби це внесло в її життя мир, радість і щастя? Коли вже зуміємо сформулювати ці щирі побажання, то просто застосуймо їх до себе.
Друга порада св. Ігнатія так само проста і послідовна. Він каже спитати себе: у якому стані я б хотів опинитися в момент смерті і в день Божого суду? Нехай відповідь на це запитання стане критерієм вибору, здійснюваного щодня.
Я всім бажаю, аби в Новому році ми не мусили здійснювати вибору між песимістичним та оптимістичним баченням майбутнього, але щоб увійшли в цей рік із вірою, надією та любов’ю. Нехай це буде час вибору більшого блага, пам’ятаючи про ще одну пораду св. Ігнатія: що благо чим більше всезагальне, тим більше Боже.
Єжи Сермак SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
