Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю після Різдва
У цей різдвяний період Церква часто повертається до теми Втілення. Тричі у храмах читається пролог Євангелія від Йоана про «Слово, що стало тілом»: у день Різдва, на завершення старого року (31 грудня) та в Другу неділю після Різдва. З усіх євангельських текстів ці рядки св. Йоана бодайже найвідоміші, за винятком, можливо, Нагірної проповіді. Мовою непростою, бо насиченою філософськими поняттями, євангеліст говорить про фундаментальну істину нашої віри, згідно з якою, як це співають у популярній колядці, «Бог Предвічний народився». Йдеться про незбагненну тайну Божої присутності серед людей, яку свого часу заповів Ісая, говорячи про Еммануїла — Бога з нами.
Хочу тут звернути увагу на один аспект цієї істини віри.
Присутність Бога у цьому світі — конкретна, реальна, навіть тілесна. Ця конкретність дуже добре передана текстом сьогоднішнього Євангелія. Там про прихід Божого Слова на землю не говориться абстрактно й теоретично (а можна б було говорити, наприклад, про матеріалізацію духовної сутності чи щось подібне). Ні, євангеліє вживає термін eskēnōsen, що український переклад подає як «Слово оселилося між нами». Тим часом дослівний переклад звучав би як «розіп’яло намет» (термін походить від грецького skēnē — шатро, намет, звідки взялося знайоме нам слово скинія — переносний храм Ізраїлю ще до спорудження храму в Єрусалимі). Говорячи урочисто про тайну Втілення, автор четвертого Євангелія раптом переходить тут «в інший мовний регістр», ближчий до людської буденності: ніби хтось прибув здалеку, прикочував зі своїм майном і розбив своє шатро поряд із нами, став нашим сусідом.
Бог стає людиною, найсправжнісінькою людиною — Він народився, як усі люди, зростав у конкретній сім’ї та середовищі, був людиною, що виховується, вчиться, опановує ремесло свого опікуна св. Йосифа, людиною, вплетеною у мережу людських відносин із сусідами, знайомими, родичами. Тільки християнська віра так говорить про Бога. Наш Бог хоче бути дуже близько до кожного з нас. Часто ми повторюємо, що Бог хоче замешкати у серці людини. Це правильно. Але в тайні Втілення є ще й той аспект, який інколи важко сприйняти: Бог є поруч зі мною, поряд, обік мене. Поряд — це не в Небі, не в переносному значенні, а цілком конкретно, як конкретним було земне життя Ісуса. Він є поряд у тайні Пресвятої Євхаристії, зокрема у Пресвятих Дарах. Вічне світло перед Дарохранительницею в наших храмах постійно нам про це нагадує. Він є поряд у кожній людині, тому кожне, навіть наймізерніше людське існування, позначене печаттю святості самого Бога. «Бог Предвічний», що колись був народився, так насправді не покинув землі після Воскресіння й Вознесіння Ісуса Христа. Він народився, щоб жити з нами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
