27 листопада 2025 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила перші глобальні рекомендації щодо профілактики, діагностики й лікування безпліддя, включаючи 40 рекомендацій, заснованих на наукових доказах.
У документі ВООЗ безпліддя представлене як проблема, що вражає кожну шосту людину у світі — незалежно від економічного рівня країни проживання. Пропонується поетапна терапія: від контролю очікуваної вагітності до стимульованого запліднення (ВМІ, внутрішньоматкова інсемінація) з летрозолом або кломіфеном і, нарешті, до екстракорпорального запліднення як третя можливість. У рекомендаціях наголошується на профілактичних заходах, таких як уникнення куріння та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом; також пропонується психологічна підтримка.
«Право на батьківство» — брак етичної основи?
Одним із наріжних каменів документа є принцип, виведений з контексту прав людини, що «окремі особи й пари мають право рішення щодо кількості, часу та інтервалів між народженнями». ВООЗ розглядає безпліддя в межах ширшого питання «репродуктивних прав», закликаючи до рівного доступу до послуг, зокрема in vitro. Однак критики зазначають, що це формулювання передбачає неіснуюче «право на дитину», розглядаючи її як власність, — що підриває гідність людської особи, притаманну від самого зачаття. Дитина — це не продукт на вимогу, а суб’єкт із невід’ємними правами. Претензії на контроль над нею можуть означати панування над її долею — що несумісне з принципами біоетики.
Дитина в тіні потреб дорослих
Документ зосереджується на потребах пацієнтів, майже повністю ігноруючи перспективу дитини — основного бенефіціара терапії. Брак згадки про це благо ставить перед питанням про дегуманізацію: при екстракорпоральному заплідненні, на ембріональній фазі життя, дітей селекціонують і часто видаляють — що прямо не сказано в рекомендаціях. ВООЗ пропагує ЕКЗ, але не враховує наслідки цієї процедури для потомства, такі як ризики для здоров’я. Медично утилітарний підхід призводить до об’єктивації людського життя: дитина стає засобом для задоволення потреб дорослих, а не цінністю самою в собі. Також за такого підходу дитину розглядають як людський біологічний матеріал, а не як живу істоту.
Рівний доступ — інклюзія чи переосмислення сім’ї?
Однак це не єдині проблеми документа. Нові рекомендації закликають враховувати потреби «всіх людей» — включаючи самотніх, одностатевих і трансгендерних — через адаптацію послуг до «уподобань щодо фертильності». На практиці це підтверджує негативні правові тенденції, що розвиваються в деяких країнах, дозволяючи ЕКЗ для самотніх, одностатевих пар та інших пар з розладами гендерної самоідентифікації. Це викликає питання щодо моделі сім’ї, яку пропагує ВООЗ.
Чи впливає відсутність матері/батька на розвиток дитини? ВООЗ надає пріоритет бажанням дорослих, ратифікуючи «інклюзію», — але без глибокого аналізу довгострокових соціальних наслідків. «Різноманітність» та «інклюзія», схоже, не охоплюють самих дітей.
Кінець прав дітей?
Документ ВООЗ має стати кроком до стандартизації лікування безпліддя. Однак обговорювані тут рекомендації — як і багато інших документів цієї організації, — схоже, втілюють радикальні погляди утилітарних етик, які фактично не визнають існування прав дітей.
Отож знову треба запитати, чи не перетворюється рівність у документі ВООЗ на об’єктивацію життя, а права пацієнтів — на ігнорування прав дітей? На практиці очікується, що більшість країн світу ігноруватимуть негуманні аспекти рекомендацій; але викликає занепокоєння те, що ВООЗ наполегливо формує глобальну обізнаність у напрямку негуманних рішень.
Переклад CREDO за: Томаш Ровінський, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
