Умова істинного християнства

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю VI звичайного тижня, рік ІІ

Святий Яків заохочує нас робити діла милосердя. Він каже: «Милосердя ж понад суд» (Як 2, 13). Це нагадує слова Ісуса: «Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть» (Мт 5, 7). За думкою апостола Якова, віра без доброти й любові мертва. Він запитує: «Чи [сама тільки] віра може його спасти?» (Як 2, 14). Святий Павло стверджує, що навіть якби мав віру, спроможну гори пересувати, та не мав любові, — був би «ніщо» (пор. 1 Кор 13, 2). За святим Яковом, навіть злі духи вірують і бояться Бога (пор. Як 2, 19). Отже, то вчинки милосердя є натхненням для віри: «Адже як тіло без духа мертве, так і віра без діл — мертва» (Як 2, 26).

Ісус каже: «Якщо хтось хоче йти за Мною, то нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною» (Мк 8, 34). Чи хочу я піти за Ісусом? Чи хочу я зректися свого «мені так хочеться» і підпорядкуватися Його волі? Чи готовий я узяти свій хрест, прийняти своє життя без нарікань? Ось умова істинного християнства.

Парадоксальним чином Ісус стверджує: «Якщо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк 8, 35). Моя душа — це все моє багатство, все, з чого складається моє життя. Її варто віддати Ісусові, Йому варто довіритися. Він найкраще знає, як розпорядитися цим прекрасним багатством, як із нього нічого не втратити, як його переобразити Святим Духом.