Літургійні читання на 22 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. свящмуч. Євсевія, єп. Самосатського
Субота заупокійна

Апостол
Ді 28, 1-31

1 А коли ми врятувалися, то до­відалися, що острів зветься Мальта. 2 Тубільці виявили нам надзви­чайну людяність; запаливши во­гонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод. 3 Коли Павло назбирав купу хми­зу й поклав на вогонь, то змія, ви­повз­ши через жар, вчепилася в йо­го руку. 4 Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити! 5 А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди. 6 Вони ж очікували, що він спух­не або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили дум­ку й почали говорити, що він — бог.
7 Навколо того місця були воло­дін­ня начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність. 8 І сталося, що батько Публія ле­жав хворий на гарячку і дизен­те­рію; Павло, ввійшовши до нього і по­молившись, поклав на нього руки й оздоровив його. 9 Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, прихо­ди­ли й оздоровлялися. 10 І вони вшанували нас вели­ки­ми почестями, а як ми відпливали, да­вали нам усе, що було потрібно.
11 А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі зна­ком Діоскурів, що перезимував на острові. 12 Допливши до Сіракуз, ми про­були там три дні. 13 Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв півден­ний вітер, то наступного дня ми при­були до Путеол, 14 де знайшли братів, а вони вмо­вили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима. 15 А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. По­бачивши їх, Павло подякував Бого­ві й підбадьорився.
16 Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.
17 І сталося, що через три дні Пав­ло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-бра­ти, хоч я нічого не зробив проти на­роду або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у ру­ки римлян, 18 які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної про­ви­ни, вартої смерті, не було на мені. 19 Та юдеї були проти, тому я зму­ше­ний був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити. 20 Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізрáїля закований я в ці кайдани. 21 А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе. 22 Хочемо від тебе почути, що ду­маєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір.
23 У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, за­свідчуючи про Боже Царство, пере­конував їх про Ісуса із Закону Мой­сея і пророків. 24 Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. 25 Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ва­ших батьків, 26 проголошуючи: Іди до цього на­роду і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите. 27 Адже серце цього народу загру­біло, і вухами важко стали сприй­ма­ти, і свої очі примружили, аби ча­сом не побачити очима, і не по­чу­ти вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздо­ро­вив їх.
28 Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язич­ни­ків, — і вони почують! 29 [І як він це казав, відійшли юдеї, ведучи між собою велику су­пе­речку].
30 А він цілих два роки перебував на власному утриманні й при­й­мав усіх, хто приходив до нього, 31 проповідуючи Боже Царство і з усією відвагою безборонно на­в­чаючи про Господа Ісуса Христа.

Євангеліє
Йо 21, 15-25

15 Коли поснідали, Ісус каже Симо­нові-Петрові: Симоне [Йонин], чи ти любиш Мене більше, ніж вони? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе! Каже йому: Паси ягнята Мої! 16 Каже йому знову вдруге: Си­моне [Йонин], чи ти любиш Мене? Той відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: Паси вівці Мої. 17 Каже йому втретє: Симоне [Йо­­нин], чи ти любиш Мене? За­смутився Петро, що запитав його втретє, «чи любиш Мене?», і відпо­ві­в Йому: Господи, Ти все знаєш! Ти знаєш, що люблю Тебе! А Ісус йо­­му говорить: Паси вівці Мої. 18 Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підпе­рі­зу­вався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш. 19 Він сказав це, вказуючи, якою смертю той прославить Бога. Ска­завши це, звелів йому: Іди за Мною!
20 Обернувшись, Петро побачив учня, якого любив Ісус, котрий йшов за ним, — того, який на вечері припав до Його грудей і запитував: Гос­по­ди, хто зрадить Тебе? 21 І як побачив його Петро, то питає Ісу­са: Господи, а цей що? 22 Відповідає йому Ісус: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того? Ти йди за Мною! 23 І рознеслося це слово між бра­тами, що той учень не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: Якщо хочу, щоб він залишився, доки прийду, — що тобі до того?
24 Це той учень, котрий свідчить про це, який і написав оце. І знаємо, що його свідчення правдиве. 25 Є багато іншого, що вчинив Ісус. Якби докладно описати все, то, ду­маю, що світ не вмістив би напи­са­них книг. [Амінь].

За упокій:

Апостол
1 Сол 4, 13-17

13 Не хочемо, щоб ви, брати, не зна­ли про померлих, аби не суму­ва­ли, як і інші, котрі не мають надії. 14 Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог при­веде з Ним. 15 Це говоримо вам Словом Гос­под­­нім: що ми, живі, які зали­ши­мося до приходу Господнього, не випередимо померлих. 16 Адже сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сур­мі, зійде з неба, — і першими вос­креснуть померлі в Христі. 17 Потім ми, живі, які за­лиши­мося, разом з ними будемо під­хоп­лені на хмари, на зустріч з Гос­подом у повітрі, — і так завжди бу­де­мо з Господом.

Євангеліє
Йо 5, 24-30

24 Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у То­го, хто послав Мене, має вічне жит­тя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя. 25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — ко­­ли мертві почують голос Сина Бо­жого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в собі, так дав і Синові мати в собі життя. 27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським. 28 Не дивуйтеся цьому, бо надхо­дить час, коли всі, хто в могилах, по­чу­ють Його голос; 29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду. 30 Не можу Я сам від себе роби­ти нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю своєї волі, але волі Того, хто Мене послав, — [Отця].

Біблійні роздуми