Літургійні читання на 14 липня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя 3-тя по Зісланні Святого Духа.
Отців шести вселенських соборів.
Св. ап. Акили

Апостол
Рим 5, 1-10

1 Отже, виправдавшись вірою, ма­ємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, 2 через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій пе­ребуваємо і хвалимося надією на Божу славу. 3 І не лише нею, а й хвалимося, ко­ли страждаємо, знаючи, що стра­ж­­­­дання виробляє терпеливість, 4 а терпеливість — досвід, а дос­від — надію.
5 Надія ж не засоромлює, адже Бо­жа любов влилася в наші серця че­рез даного нам Святого Духа. 6 Бо Христос, коли ми ще були без­силі, у відповідний час помер за нече­с­тивих. 7 Навряд чи хто помре за пра­вед­ника; хіба, може, хтось за добро­чин­­­ця наважиться померти. 8 Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, ко­­ли ми були ще грішниками. 9 Тим більше тепер, оправдані Його кров’ю, ми завдяки Йому спа­се­мо­ся від гніву. 10 Коли, ще будучи ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, тим більше, примирившись, спасемося Його життям.

Євангеліє
Мт 6, 22-33

22 Світильником для тіла є око. Тому, якщо твоє око буде чистим, все твоє тіло буде світлим, 23 а коли твоє око буде лукавим, то й усе твоє тіло буде темним. Отже, ко­ли світло, яке в тобі, є темрявою, то яка ж велика тоді темрява!
24 Ніхто не може слу­жити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. 25 Задля цього кажу вам: не жу­ріть­ся про свою душу, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хі­ба душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? 26 Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець го­дує їх; хіба ви не цінніші від них? 27 Хто ж із вас, турбуючись, мо­же додати до свого росту хоч один лі­­коть? 28 І чого про одяг клопочетеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; 29 та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. 30 Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловіри? 31 Тож не журіться і не говоріть: “Що будемо їсти?” Або: “Що будемо пити?” Чи: “В що зодягнемося?” 32 Адже цього всього язичники шу­ка­­ють. Бо ж знає ваш Отець Небес­ний, що цього всього потребуєте. 33 Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться.

Отців:

Апостол
Євр 13, 7-16

7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!
9 Не піддавайтеся різним чужим вченням. Адже добре підкріпляти сер­ця благодаттю, а не стравами, від чо­го не отримали користі ті, які так жи­вуть. 10 Маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, які служать на­метові.
11 Адже тіла тих тварин, кров яких за гріх первосвященник вносить до Святого, спалюються поза табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити на­род своєю кров’ю, постраждав по­за брамою. 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, через Нього завжди при­­­носьмо жертву хвали Богові, тобто плід уст, що прославляють Йо­­го Ім’я. 16 Не забувайте про добро­чин­ність і спілкування, бо такі жертви до вподоби Богові.

Євангеліє
Йо 17, 1-13

1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прий­шов час. Прослав свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Те­бе, єдиного істинного Бога, і Того, ко­го Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, за­вершив справу, яку Ти доручив Ме­ні виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, в себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав.
6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я пе­редав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, — не за світ бла­­­гаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у сві­­ті; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми.
12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали пов­ноту Моєї радості.

Біблійні роздуми