За 100 днів на Майдані Польова кухня Мальтійської Служби Допомоги приготувала для мітингувальників 400 тис. порцій страв і понад 1 мільйон порцій чаю.
Сьогодні волонтери кухні уже повертаються додому.
Польова кухня Мальтійської Служби Допомоги висловлює подяку усім, хто допомагав їхньому служінні на Майдані.
Подячний лист волонтери надіслали на адресу редакції CREDO. Подаємо текст повністю:
Слава Україні!
Героям слава!
Шановна громадо!
Минуло 100 днів нашої праці на Майдані… Сьогодні ми вже маємо іншу країну, інших людей – мешканців цієї країни. Ми маємо Небесну cотню і нові виклики чи загрози нашій Незалежності.
Для нас, мальтійців з Івано-Франківська було великою честю долучитися до Майдану. Спостерігаючи за ситуацією в Україні на початку грудня нами було прийняте рішення їхати до Києва щоб організувати харчування людей на Майдані. Працюючи (часто навіть у критичних умовах) нам вдалося організуватись і налагодити харчування. За цей час Мальтійцями було приготовано 400 тисяч порцій страв і понад 1 мільйон порцій чаю.
У наших стравах були: З цибулини, які щодня приносила бабуся Марія, квасоля, яку у хустинці принесла одна старенька жінка, дві часничини від діда Миколи, 50 кг курячого філе щодня від чесних київських підприємців, м'ясо від фермерів, які також стояли на Грушевського та Інститутській.
Варились наші страви на польових кухнях, які були колись подаровані нам нашими партнерами – мальтійцями з Німеччини.
Ми палили дровами, що їх щодня приносив дід Василь у рюкзаку, або ж дровами, що їх 20-тонними вантажівками привозили наші друзі з Долини. У нашому вже легендарному чаї на Майдані окрім лимону, імбиру, карпатських ягід та степових страв Ви, напевне, знаходили багато любові з наших сердець.
Наші кухарі (Михайли, Христина, Назар, Павло, Олеги, Микола, Віталік, Сашки, Андрії, Наталі, Володя, Марта, Альмут, Віки, Славки — всіх так нараз і не згадаєш, бо це приблизно 40 чоловік) вдень і вночі невтомно з молитвою і посмішкою «чаклували» над стравами і чаєм. Особливо хочеться згадати наших воґлонтерів і жертводавців. Волонтери – це кияни і не кияни, українці, білоруси, євреї, німці, росіяни, вірмени, поляки… Скільки Вас «пройшло» через нашу кухню у прямому і переносному значенні! Ви дякуєте нам, що ми у цей час були з Вами, а ми хочемо сказати, що без Вашої підтримки ми не протрималися б і дня! Ви взяли на себе найважче, що є на кухні – начистку і нарізку!
Ще хочемо згадати і подякувати всім нашим жертводавцям, які підтримували і підтримують нас матеріально, фінансово, технічно, інформаційно… Дякуємо нашим партнерам із-за кордону та з України, українським громадам з Мюнхена, Чикаго, Рима… Дякуємо за підтримку рідному Франківську, стильному Львову і сильному Києву.
Дякуємо Вам за дрова, за воду, за горошок, за лимони, куряче філе та інші продукти, за бензин до генераторів, за самі генератори, за сокири і ручки до сокир (сокирища), за відремонтовані машини і кухні, за намет, за каркас до намету, за допомогу у транспорті і поширенні інформації. Дякуємо за вареники, домашні пиріжки і запашні булочки… За вашу увагу, любов, за спільну молитву, за новини, за вірш, за жіночий шарм у польових умовах; за стрижки, за прання нашого одягу, за екскурсію по Києву. За нашу безпеку дякуємо Розембауму, Вінні і Камазу! Дякуємо за домашню атмосферу, родинну підтримку у час Різдвяних свят, повірте, кожен жест був і є для нас дуже важливий. Дякуємо за Щедрівку, за теплі листи в нашій пошті, за картину, за добрі коментарі в інтернеті, за квіти для наших дівчат. Дякуємо всім, хто в масках – шоломах – бронежилетах дякував нам за страви, так само тим, хто приходив до нас на допомогу в норкових шубах на підборах, чи в дорогих офісних костюмах рубав нам дрова… Дякуємо «дівчинці – дякую» і десяткам дівчат-волонтерів, які допомагали у нас на роздачі. Ніколи не забудемо: «Смачного, беріть, прошу пана, на здоров’ячко, бережіть себе…»
Ми дякуємо Сергію Нігояну, що рубав нам дрова, дякуємо дідусеві Володимиру Топію, який привітно, з жартами і посмішками зустрічав нас у «профспілках», дякуємо Ромчикові Гурикові, і всій Небесній Сотні, що віддали свої життя, щоб ми могли жити. Вічна Вам пам'ять.
На цьому «Майдані любові до Батьківщини та Людини» ми зрозуміли, нарешті, слова нашого Гімну, ми пізнали вартість козацьких і повстанських пісень… «Воля, або смерть» чи «Герої не вмирають» вже ніколи не будуть для нас незрозумілими гаслами. Ми з Мальтійською польовою кухнею дуже намагались поділитися не тільки смачною стравою, але й посмішкою, теплом, вірою. Для багатьох з нас тепер слова Віра, Церква, Спільнота набрали іншого, ширшого і глибшого значення.
«Слава Україні!» – глибоко закарбовано у наших серцях!
Бажаємо тобі, дорога українська громадо, мирного неба, розвитку, гідності і процвітання!
фінансово.
Щиро дякуємо!
