Позаду нас кілька місяців, сповнених трагічних подій. Позаду також період безправ’я та безладу, який ослабив нашу країну в усіх сферах суспільного життя. Продовжують тримати нас у напрузі події в Криму, і ми не цілком упевнені, як розвиватиметься ситуація в інших регіонах України.
Однак можемо говорити про початок суттєвих змін у житті нашого народу, – змін, які повинні привести до повної нормалізації суспільного життя. Дехто вважає, що позитивні перетворення настануть тільки тоді, коли все заспокоїться. Безумовно, можна чекати, але, на думку автора цих рядків, це означало б згаяти час.
Що треба робити, щоб нормалізація суспільного життя тривала не цілі покоління, а відбулася за кілька років? Прикладом у цьому процесі може слугувати наша сусідня держава – Польща.
Попри те що багато її політиків вважало, начебто повноцінний вступ Польщі до Європейського співтовариства буде можливим щонайменше через повне покоління, зміна настала менше як за десятиріччя. А відбулося це завдяки щирому бажанню та інтенсивній діяльності народу.
Хотів би виділити три елементи в процесі налагодження суспільного життя. Звісно, ними трансформаційний процес не обмежується, але, на мою думку, вони дуже важливі, оскільки залежать від нас. Отже, що нам потрібно?
По-перше, нам потрібні керівники всіх рівнів, підібрані за критеріями програми, яку популярно окреслюють як "програма трьох П". Розшифрую зміст такої назви: особа, вибрана чи призначена на керівну посаду, повинна відзначатися високим професіоналізмом, порядністю та щирим патріотизмом. Ці вимоги настільки зрозумілі, що не потребують пояснень.
Треба звернути увагу тільки на одну річ.
Діяльність керівників має полягати не в пошуку тимчасових розв’язок, а радше в установленні довготермінових, солідно продуманих, належно опрацьованих програм. Суспільство потребує чітких концепцій щодо того, як повинна розвиватися кожна ділянка суспільного життя.
По-друге, кожен громадянин, після того як керівні державні органи добре попрацюють і точно визначать його завдання, мусить сумлінно виконувати свою роботу, особливо коли йдеться про служіння співгромадянам.
Такий спосіб праці повинен забезпечити працівникові належну заробітну платню, а також все, що людина має зробити для тих, кому служить. Це дуже важливо, бо саме сумлінне виконання обов’язків кожним громадянином творить ту гармонію, що робить всю державу комфортною для життя.
По-третє, слід контролювати виконання громадянами своїх обов’язків (ми, люди, є немічними створіннями, які звикли легковажити своїми завданнями), щоб перевірити стан працівника, його знання всіх правил дорученої йому роботи та послідовної, якісної її реалізації.
Контроль повинні здійснювати люди, які розуміють завдання, важливість точного його виконання і які переконані, що інспектувати також треба сумлінно, по-людяному та абсолютно чесно.
Хтось із читачів може поставити собі запитання: чому церковний муж дає поради щодо вирішення соціальних питань, чому влазить у ту сферу, яка не повинна його обходити?
Заздалегідь відповім: священнослужіння і суспільне життя тісно між собою пов’язані. У період Великого посту ми часто промовляємо молитву святого Єфрема, яка починається такими словами: "Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюбства та пустослів’я віджени від мене…"
Правила здорової, творчої, корисної для спільноти діяльності співзвучні із заповідями, які милостивий Господь і Творець дав віруючим людям ще давним-давно, у старозавітні часи, а Ісус Христос повторив і потвердив їх у Новому завіті. Отже, правила нормального суспільного життя походять від Господа Бога. І ми люди, якщо щиро бажаємо жити в розвинутій державі, повинні цих правил послідовно дотримуватися.
+ Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит, Українська правда
фінансово.
Щиро дякуємо!
