Роздуми над Словом Божим на суботу ХІ звичайного тижня, рік ІІ
Дуже часто звичайні буденні речі, події у нашому житті ми сприймаємо тільки як наслідок власних дій, як нашу заслугу. І забуваємо про те, що це Бог повсякчасно діє у нашому житті. Бог Свою надприродну дію показує через звичайні події. Нам тяжко побачити Бога у дрібницях, і тому часом не цінуємо ці Божі благословення.
Йоан Золотоустий пише: «Не наша старанність, а Божий промисел приводить усе у виконання, хоч нам і здається, що це здійснюємо ми, та, якщо Бог залишить нас, то ні піклування, ні турбота, ні праця, ніщо не допоможе нам, і все буде марно».
Нам треба навчитися дякувати Богові за все те, що маємо та отримуємо від Нього, а Він уже подбає про все інше. Адже Він знає, що ми потребуємо (Мт 6, 32).
Пам’ятаймо і те, що надмірне переживання за майбутнє призводить до марної втрати життєвих сил. Майбутнє рідко буває аж таким поганим, як про це ми часто боїмося. Надмірна стурбованість спричиняє багато психофізіологічних розладів (як от депресії, втрати сну та апетиту), займає всі наші думки, негативно впливає на відносини з іншими людьми.
Непокоїтися і хвилюватися за майбутнє — це означає не довіряти Богові. Це сумніви у Його любові (що Він не попіклується про нас), мудрості (що Він не знає, що робить) і силі (що Він не зможе забезпечити наші потреби). Таку недовіру можна пробачити язичнику, який вірить у ревнивого, примхливого, нерозважливого у своїх вчинках бога, але це зовсім неприйнятно для тих віруючих, хто вважає Бога своїм Отцем. Християнин не може хвилюватися та переживати, тому що вірить у Божу любов.
Ісус Христос пропонує нам два способи, як подолати занепокоєння. Перше — це «шукати Царство Боже та його справедливість». Ми вже знаємо, що бути у Царстві Божому — це виконувати волю Божу (Мт 6, 10). Він дав нам заповідь, щоб ми любили один одного (Йн 13, 34-35). Всі ми знаємо, що любов може звільнити нас від тривоги, може надихати на роботу, підвищувати ефективність навчання, надавати впевненість та окриляти. Ісус впевнений у тому, що всі тривоги підуть з нашого життя, коли Бог у ньому буде першим.
Наступний спосіб подолати страх перед майбутнім — це навчитися жити сьогоднішнім днем. Ісус застерігає не від звичайної завбачливості, розсудливості, яка необхідна кожній людині, (Лк 14, 28), а саме від суєтності, тривогу. Він не виправдовує безрозсудне, бездумне, марнотратне ставлення до життя, Він забороняє впадати у відчай та страх за майбутнє, які відбирають у нас радість життя. Для Господа ми — «вінець творіння», і оскільки Він дав нам життя, то ми можемо покладатися на Нього і у менш важливих речах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
