Я знаю священника, який має, м’яко кажучи, холеричний темперамент, що виявляється у його полум’яному проповідницькому стилі. Він — той тип пастиря, якого всім нам варто час від часу почути; той, хто говорить прямолінійно, різко, не уникаючи святих докорів.
Хочу одразу зазначити, що він надзвичайно добрий і хороший священник, бо іноді люди хибно вважають його проповіді нечутливими. Насправді, він говорить правду так прямолінійно саме тому, що співчуває своїм парафіянам. Він хоче, щоб вони знали правду.
Якось парафіянин запитав, чому він «так розсердився» під час однієї зі своїх проповідей. Він відповів: «Ну, я завжди серджуся». Він не сказав цього, знизуючи плечима, не намагався «прикрасити» неконтрольовану емоцію; радше, він визнав особливість свого темпераменту, кажучи: «Я намагаюся використовувати свій гнів на благо».
Один із таких способів — спрямовувати емоції на розумне, але відверте вираження істини. Належним чином контрольований гнів є праведним, і це дає чітке розуміння й мотивацію проповідувати Євангеліє.
Деякі люди впадають у гнів легше і швидше, ніж інші. Це не добре чи погано — це наш спосіб реагування. Навіть наш Господь у Святому Письмі кілька разів демонструє праведний гнів. Це не гріх.
Якщо уважно читати послання святого Павла, стає зрозуміло, що він мав очевидно холеричний темперамент і виявляв гнів у своїх стосунках з тими, хто нападав на Церкву. Він також часто виявляє гнів і розчарування щодо власних гріхів.
Багато років тому одна дівчина з моєї парафії, готуючись до Миропомазання, обрала собі ім’я на честь святого Єроніма. Вона пояснила, що постійно незадоволена своїми батьками, друзями і школою. Вона знала, що святий Єронім мав подібну проблему, тому відчула спорідненість з ним і попросила його про заступництво. На мою думку, це була чудова ідея.
Я також маю проблему з гнівом. Раніше я писав, що ототожнюю себе з меланхолійним темпераментом, але я також проявляю холеричні схильності. Ніщо не приносить мені більшого задоволення, ніж обурено скаржитися на чужі помилки, на безглуздість світу або на те, які всі навколо невігласи (крім мене). Звісно, це неправильно. Це зовсім не праведний гнів, а радше потурання своїм бажанням. Коли гнів бере наді мною гору, я стаю ірраціональним і немилосердним. Результат ніколи не буває добрим, оскільки це заохочує низку інших моїх вад, таких як гординя, самообман і нетерпеливість.
Святий Єронім теж добре розумів, що йому важко контролювати свій гнів. Він був вченим, і часто ловив себе на тому, що сердиться на інших вчених — навіть обзиває їх. Він відчував, що гнів бере над ним гору, тому вдався до радикальних заходів і врешті-решт став відлюдником, обравши життя на самоті в молитві та покуті.
На самоті він міг стримувати свої гнівні реакції, скеровуючи їх у здоровому напрямку. Він не мав на меті стати кимось, ким він не був. Холерик завжди залишається холериком. Гнів — це універсальна людська емоція. Ні, ключем до прогресу святого Єроніма стало прагнення більше стати собою. Завдяки постійному самоаналізу він зміг нарешті зрозуміти свій гнів і використати його на благо.
Як примиритися зі своїми емоціями
По-перше, нам потрібно чітко усвідомити, що емоції нейтральні. Спроба повністю позбутися емоцій — не найкраща стратегія. Ми не можемо стати беземоційними і цього ніколи не буде. Але ми можемо зрозуміти емоцію: звідки вона походить, чому ми її відчуваємо, і як можна обернути її на добрий результат.
Це те, що робить наш Господь, що робив святий Павло і чого навчався святий Єронім. Щоб заглибитися в свої емоції та зрозуміти їхнє походження, він займався самоаналізом. Це звичка, яку варто наслідувати кожному з нас. Наприкінці кожного дня слід аналізувати всі свої дії, як хороші, так і погані. Коли справа доходить до дій, про які ми шкодуємо, слід спитати себе, чому ми діяли саме так. Отримавши відповідь, ми можемо планувати свої дії наперед, щоб уникнути подібної реакції у майбутньому, натомість використовуючи емоцію в позитивному ключі.
Гнів — це зазвичай ознака того, що нам потрібно більше інформації про ситуацію. Для пошуку рішення слід скоригувати рівень свого смирення, попрактикувати емпатію або мозковий штурм. Гнів насправді можна обернути на конструктив, але щоб зрозуміти це, потрібен час.
Свідоме переосмислення
Як тільки ми змиримося з неминучістю емоційних реакцій, зрозуміємо, що завжди будуть моменти злості, смутку чи тривоги, і що ці почуття — не недоліки, а радше сигнали до глибших роздумів, можна почати переосмислювати значення емоцій. Завдяки самоаналізу, рефлексії, ретельним і раціональним роздумам ми можемо відновити над ними контроль.
Коли емоції, такі як гнів, виходять з-під контролю, ми стаємо ірраціональними. Гнів змушує нас погано ставитися до інших, агресувати, говорити й робити речі, які — як ми знаємо — призведуть до негативних наслідків. Гнів, як і будь-яку емоцію, можна трансформувати за допомогою свідомих зусиль. Ми не можемо дозволити емоціям вести нас за собою. Ми повинні сповільнитися й подумати. Навіть гнів можна перетворити на силу, якщо впорядкувати його і пов’язати з раціональністю.
Повернення до добра
Трансформація емоції, такої як гнів, полягає у перенаправленні її енергії. Люди, які гостро реагують на несправедливість, недоліки та розбіжності, — це саме ті люди, які мають сильні лідерські якості. Вони не бояться самовираження чи активної участі у чомусь. Такі люди мають енергію і не бояться її використовувати. Вони готові наполягати на змінах і долати великі виклики.
Щоразу, коли я злюся, я намагаюся дослідити свою совість і з’ясувати, як я можу скерувати свою енергію у позитивному напрямку. Мій гнів перетворюється на рішучість і наполегливість у боротьбі за те, що, як я знаю, правильно.
Смирення
Остання причина, чому самоаналіз — життєво важлива річ, коли йдеться про контроль над гнівом, полягає в тому, що, хоча спершу нам здається, що ми маємо рацію, після роздумів часто виявляється, що це не так. Мені би не хотілося самовпевнено боротися за щось неправильне. На мою думку, такий «легкозаймистий» гнів пов’язаний з гординею. Я не витрачаю час на розгляд інших точок зору, автоматично вважаю себе правим і гніваюся, коли інші зі мною не погоджуються.
Саме тому святий Єронім став відлюдником. Він хотів практикувати аскетизм і духовну бідність, щоб знищити свою гординю. Іспити совісті можуть виявити, коли наші мотиви пов’язані з гординею, і допомогти розвинути смирення. Іноді смирення — це все, що потрібно, щоб розвіяти гнів чи інші невпорядковані емоції. Виявляється, гнів був абсолютно безпідставний. Це було просто потурання своїм бажанням — егоцентрична, необдумана реакція.
Щоб розібратися з усіма нашими емоціями, потрібен серйозний іспит совісті. Звідки вони беруться? Чи не керує нами гординя? Як ми можемо перетворити цю емоцію на добру, здорову поведінку?
Як би важко не було розібратися у своїх емоціях або позбутися негативних емоційних реакцій, приклад святого Єроніма дає нам надію, бо він не лише зміг досягти у цьому особистого прогресу завдяки регулярним іспитам совісті, але й настільки кардинально змінив своє життя, що сьогодні Церква вшановує його як святого.
Переклад CREDO за: о.Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
