Запитуймо себе: чому мені щось подобається? Тільки тому, що мені сказали, що це має подобатися, бо воно в тренді?
Я розумію, що літо, канікули, відпустки, однак переймаюся, що чимало людей подорожують, аби побувати у різних місцях, також і в прекрасних катедрах і базиліках, будучи вбраними ну щонайменше абияк. Немає вже гарних сандалів і елегантних коротких спідниць. Настали часи пластикових шльопанців і шортів, які інколи виглядають як обрізані кальсони. Такі собі труси. Колись таке вбрання на аеродромі було би повним провалом. Сьогодні це «нормуль», але тільки серед молоді.
До цього ще додаються татуювання. На своїх плечах, спинах, литках та інших частинах тіла молоді й старші демонструють квіточки, черепи, хрести, павуків тощо. Повний кіч. Коли я був підлітком, такі тату були позначенням, з одного боку, людей в’язничної субкультури, а з іншого — людей примітивних, десь із лісів Амазонки чи з бушу.
Дехто би сказав, що про смаки не сперечаються. Як комусь подобається, то нема чого чіплятися. Однак я вважаю, що про смаки сперечатися потрібно. Не без підстави говориться про хороший смак, поганий смак, а також про несмак. У ХХІ столітті модного і пропагованого несмаку є аж надміру. Ми тут стикаємося з філософською проблемою, а саме: краса це щось об’єктивне чи все зводиться до суб’єктивних уподобань. Теорію краси і бридкості намагалися сформулювати ще стародавні греки. Цікаво, що категорія краси стосувалася не тільки творів мистецтва, а й цілого космосу і моральності. Краса (гармонія) тіла мала становити вимір краси духа. Краса і добро ідуть поруч. А бридота невідривна від морального непорядку. Стародавні вважали, що головні елементи краси це симетрія, пропорції та належна міра речей. Платон навчав, що краса — одна з незмінних та вічних ідей. Усе інше красиве настільки, наскільки своєю мірою бере участь у красі світу ідеального.
Християнство із платонізму взяло певний напрям, але пов’язало ідею краси з Богом. Створіння і людські витвори гарні, коли вони відображають красу Творця. Однак це високі пориви, тоді як на практиці існують різці соціальні механізми, які роблять так, що щось починає вважатися гарним, хоча з гармонією і належною мірою воно не має нічого спільного, як, наприклад, видряпування чогось там на шкірі. Пропаганда, реклама мають велетенську переконливу силу. Отож запитаймо самих себе: чому нам щось сподобалося? Тільки тому, що ми чуємо, що воно нам мусить подобатися, бо це «тренд»?
Даріуш Ковальчик SJ, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
