Коли я був ще дуже молодим священиком, я радо наслідував моїх старших співтоваришів і багато проповідував про Пресвяту Богородицю, про матерів, про материнство, про материнську любов.
Одного разу моя рідна Мати звернула на це увагу і сказала: «Ви священики так багато проповідуєте про материнство у різних його видах, але ваші роздуми такі теоретичні, такі сухі, такі далекі від дійсного життя. Бо, закінчила вона свою застанову, щоб говорити живо і правдиво про материнство – треба бути матір’ю».
Слова моєї матері мене дуже застановили, я відчув, що мушу їй признати рацію. Від того часу коли проповідую матерям застерігаюсь перед моїми слухачками про поважне обмеження моєї проповіді.
Останніми тижнями було багато випадків в різних частинах України, коли матері поодиноко чи гуртово протестували проти висилання їхніх синів на фронт, у небезпечну полосу збройних сутичок.
Властиво, не дуже цьому дивуюся.
Хтось може закидати цим матерям брак патріотизму, але треба їх зрозуміти, бо вони матері.
Дозвольте одначе все ж таки сказати щось іншого.
Тому двадцять чи тридцять років появився фільм в якому режисер старався якнайдокладніше представити життя Ісуса Христа на підставі Євангельських текстів. Але він також дозволив собі включити в сюжет фільму деякі легенди.
Одна з них ось така: «Ісус несе оту поперечку хреста до якої буде прибитий. Поруч Нього ідуть жінки, між ними Його Мати – Марія. Виснажений немилосердним бичуванням, паде під тягарем поперечки».
Згідно із легендою (а може це не цілком легенда) Його Мати схиляється над Ним і каже: «Сину, треба йти далі».
Вона Мати, вона відчуває вповні біль материнського серця, але вона свідома, що якщо Її Сина не розіпнуть, людський рід загине, ніколи не увійде до Царства Божого.
Шановні і дорогі матері, подумайте над тим.
Не хочемо вам завдавати надмірного болю, але ваші сини це надія нашого народу – бути собою, мати свою справді незалежну державу.
+ Любомир, Архиєпископ-емерит УГКЦ, Українська правда
фінансово.
Щиро дякуємо!
