Від премії «Еммі» до викриття комунізму: 11 фактів про Фултона Шіна

Архієпископ Фултон Дж. Шін (1895–1979) був одним із найвідоміших католиків Америки й світу у XX столітті. Його проповіді на радіо і телебаченні здобули широке визнання; він також служив єпископом — спочатку як помічник архідієцезії Нью-Йорка, а згодом як ординарій Рочестера, штат Нью-Йорк.

6 липня 2019 року Папа Франциск підтвердив чудо за заступництвом Фултона Шіна, що відкрило шлях до його беатифікації, призначеної на 19 грудня того ж року. Проте через певні перешкоди процес було призупинено — аж донині, коли беатифікація Шіна нарешті зрушила з місця.

В очікуванні цього визначного дня NCR пропонує 11 дивовижних і захопливих фактів про Фултона Дж. Шіна.

1.Чудо сталося в його рідній дієцезії

Чудо, що призвело до майбутньої беатифікації Шіна, відчули на собі Бонні й Тревіс Енґстроми та їхній син Джеймс Фултон, названий на честь архієпископа. «Церква така велика, а ми в ній такі маленькі, але розділити цей справді особливий момент — це велика Божа благодать. Це справжня радість», — сказала Бонні під час першого оголошення Папи Франциска про беатифікацію.

Чудо сталося 16 вересня 2010 року у медичному центрі OSF St. Francis, неподалік собору Непорочного Зачаття Діви Марії в Піорії, де Шін свого часу служив міністрантом, був висвячений у священники і де зараз спочивають його земні останки.

Джеймс Фултон народився вдома без ознак життя і був терміново доправлений до лікарні. Його батьки, родина і друзі негайно почали молитися, благаючи єпископа Фултона Шіна заступитися за новонародженого. Поки вони молилися про зцілення сина, команда медиків працювала над порятунком немовляти.

Попри застосування найсучасніших методів лікування, немовля не подавало ознак життя. Серцебиття було відсутнє. У той момент, коли лікар уже збирався констатувати смерть дитини, раптово і без будь-якого медичного пояснення серце немовляти почало битися і хлопчик почав дихати — мертвонароджений хлопчик, що не виявляв ознак життя протягом 61 хвилини. Його мати Бонні описала це чудо у своїй книзі «61 хвилина до чуда».

Хоч лікарі були вражені, вони сказали батькам, що у немовляти, ймовірно, серйозно пошкоджені органи, і воно незабаром помре або матиме тяжку інвалідність. Проте вже за кілька тижнів маленький Джеймс Фултон був удома з батьками — і він продовжує розвиватися як звичайна, здорова дитина.

2.Він був піонером медіа і першим рекордсменом радіо та ТБ

Фултон Шін вів масштабні теле- і радіопрограми. Його знамените шоу «Життя варте того, щоб його прожити» стартував у 1951 році, лише через кілька місяців після єпископських свячень. Завдяки своїй магнетичній особистості та вмінню подавати матеріал він швидко завоював серця мільйонів глядачів; його дивилися навіть протестанти та юдеї, що миттєво зробило його ім’я відомим у кожному домі. Глядачі надсилали понад 8 000 схвальних листів на тиждень. Людям, зокрема, подобався його стиль «старомодних жартів», часто спрямованих на самого себе.

У 1953 році, Шін отримав премію «Еммі» як «Найвидатніша телевізійна особистість», випередивши навіть тогочасних світських зірок. Приймаючи нагороду, він зі своїм фірмовим гумором сказав: «Настав час віддати належне моїм чотирьом авторам — Матею, Марку, Луці та Йоану».

Шоу «Життя варте того, щоб його прожити» виходило до 1957 року. Потім він повернувся на телебачення зі схожим циклом «Програма Фултона Шіна» (1961–1968).

Шін не був новачком в ефірі і до телебачення. Починаючи з 1930 року, протягом 22 років мільйони людей слухали його регулярну радіопрограму «Католицька година». Її слухачів приваблювали теми християнської моралі та патріотизму.

У 1940 році Шін також з’явився у першій в історії телевізійній трансляції католицької Великодньої Меси. Це був експериментальний ефір-попередник сучасної мережі NBC.

3.Він був учасником Другого Ватиканського собору

Єпископ Шін був відомим учасником Другого Ватиканського собору (1962–1965). Він брав участь у всіх сесіях і тісно співпрацював з майбутнім Папою Бенедиктом XVI (на той час — експертом з богослов’я отцем Йозефом Ратцінґером).

4.Він палко шанував Діву Марію

Любов до Марії завжди була частиною життя Шіна. Він виріс, щовечора молячись Розарій разом із сім’єю. Серед небагатьох речей, які стояли на сцені під час його телешоу, була статуя Мадонни з немовлям, яку він називав «Нашою Пані Телебачення». Ставши єпископом, Шін обрав своїм девізом «До Ісуса через Марію».

Серед багатої спадщини з написаних ним 66 книг, своєю улюбленою Шін називав книгу під назвою «Перша любов світу: Марія, Матір Божа». У ній, ймовірно, найвидатніший проповідник XX століття, дивовижно розкриває життя та роль Марії, а також закликає до більшої любові та довіри Небесній Цариці. Вона — не сувора монархиня, яка вітає підданих з високого балкона. «Бути Матір’ю Христа — найбільша з усіх почестей; але також велика честь — стати Матір’ю християн, — писав Шін. — У час того, першого народження в заїзді не знайшлося місця; але у час другого Марія мала цілий світ».

5.Він був патріотом

У 1941 році, коли США вступили у Другу світову війну, Шін написав книгу «Декларація залежності». Він стверджував: «Ми незалежні від диктаторів, тому що ми залежні від Бога. Бог — необхідний фактор нашого спасіння». На його думку, віра має пронизувати всі сфери життя: освіту, роботу, дозвілля.

6.Він був непохитним ворогом комунізму

Шін був експертом з питань комунізму, вбачаючи в ньому серйозну загрозу для демократії і викриваючи його руйнівні помилки. У 1953 році він назвав комунізм «падальником цивілізацій, що занепадають», пояснюючи, що ця ідеологія проникає в культуру лише тоді, коли та починає гнити зсередини, тож правильний погляд на комунізм — це бачити в ньому Божий суд.

7.Він був надзвичайним місіонером

У 1950 році Шіна призначили національним директором Товариства поширення віри (нині — Папські місійні товариства США). Протягом наступних 16 років, до 1966-го, він зібрав мільйони доларів для місій по всьому світу. Глядачі його телепередач дізнавалися про місійну діяльність і робили значні внески до товариства на підтримку місій, що допомогло десяткам мільйонів людей по всьому світу. Він також створив «Всесвітній місійний Розарій».

8.Він вмів приводити людей до віри

Неможливо підрахувати, скільки людей навернулося до католицької віри завдяки теле- і радіопрограмам Шіна. Багато хто писав йому, що прийняв католицизм або повернувся до Церкви під впливом його слів чи вчинків. Сам він наполягав на тому, що ніколи не займався прозелітизмом. 

9.Він вирізнявся надзвичайною щедрістю

Гроші, що потрапляли до його рук чи на робочий стіл, так само швидко йшли до тих, хто їх потребував. Наприклад, коли у своїх радіопередачах Шін просив по 10 центів на потреби місій, йому надсилали тисячі доларів дріб’язком. Навіть діти надсилали поштою монети в один цент. Коли він почав з’являтися на телебаченні, пожертви зросли — як і суми, які він міг роздавати.

Ось один приклад: після того як він допоміг подружжю у Франції, вони підтримували зв’язок. Коли дружина померла, вона заповіла Шіну понад 68 000 доларів. Більшу частину цих коштів він передав сестрам милосердя на будівництво лікарні св.Мартіна де Порреса — пологового будинку для темношкірих жінок в Алабамі. Коли лікарню ремонтували та розширювали, Шін зібрав і пожертвував більшу частину необхідної суми у 600 000 доларів.

Протягом багатьох років він надсилав авторські гонорари за свої книги та гонорари за виступи єпископу Томасу Тулену для підтримки темношкірих громад у дієцезії Мобіл-Бірмінгем. Було загальновідомо, що кожен цент, отриманий під час щотижневих виступів перед аудиторією у 4 мільйони слухачів радіопрограми «Католицька година», він завжди передавав Національній раді католиків-чоловіків.

Він ніколи не відмовляв людям, які підходили до нього на вулиці і просили грошей. Його щедрість не мала меж і поширювалася на незліченну кількість людей, як-от Пол Скотт — знедолений хворий на проказу. Шін взяв його під свою опіку, знайшов йому житло і запрошував на вечерю, іноді двічі на тиждень. Згодом Пол також навернувся до віри.

10.Він був людяним, чуйним і мав почуття гумору

Шін працював по 19 годин на добу. Проте його племінниця Джоан Шін Каннінгем у своїй книзі згадувала, що навіть дитиною почувалася «цілком затишно поруч із дядьком, бо знала його як веселу — і кумедну — людину. Він мав гостре почуття гумору і заразливий сміх».

Він любив грати в теніс і мав велотренажер у своїй квартирі. Він був доброзичливим і терплячим, заводив друзів усюди, куди б не йшов, і знав як бідних, так і заможних людей, ставлячись до всіх із однаковою повагою.

Як згадувала Шін Каннінгем, її дядька приваблювали прості та чесні люди, але він також із задоволенням зустрічався зі своїми колегами, телезірками Мілтоном Берлом та Джекі Глісоном, які були популярні в той самий час, що й він. Вони також любили проводити час разом і вважали його дуже дотепним. Шін цінував гарний гумор як чесноту і щиро реготав. Він завжди казав: «Якщо у твоєму житті немає гумору, тобі каюк».

Найголовніше — він вчив свою племінницю бути вдячною: «Завжди цінуй усе, що Бог робить для тебе, — казав він, — чи то дрібниці, чи великі справи. І завжди кажи: “Бог добрий”. Що б не трапилося: чудеса, труднощі чи печалі — Бог добрий».

11.Щоденна Свята година сформувала його священницьке життя

9 грудня 1979 року Фултон Шін помер у своїй приватній каплиці в Нью-Йорку під час щоденної Святої години — молитовного чування перед Пресвятими Дарами. За два місяці до того він зустрівся з Папою Йоаном Павлом II у соборі Святого Патріка. Йоан Павло II сказав йому: «Ти добре писав і говорив про Господа Ісуса. Ти — вірний син Церкви!». Шін також був вірним своїй обітниці дотримуватися Святої години, яку склав у день свого рукоположення і жодного разу не пропустив. Це стало останньою наукою того, що він послідовно проповідував. Як він казав і робив сам: «Вам доведеться витримати багато битв, але перед Пресвятими Дарами ви виграєте війну».