Роздуми над Божим Словом на середу XXIV звичайного тижня, рік ІІ
Ісус критикує сучасників, порівнюючи їх із дітьми, непостійними у своїх емоціях: ані радість їм не приносить щастя, ані сльози — горя. Був Йоан Хреститель — аскет, невибагливий, радикальний, а його не приймають. Приходить Ісус, з іншою поведінкою, але і Його відкидають.
Ісус критикує не лише своїх сучасників — Його слово стосується і нас. Замість того, щоб прислухатися до суті слів, ми зосереджуємося на тому, хто говорить. Хоча той, хто говорить — це тільки рупор, посередник, який доносить волю Бога. Можемо знати того чи іншого священника, свого товариша по роботі, простого незнайомця, який закликає змінити моє життя, зачіпає мене за живе. А так хочеться, як діти з притчі, далі сидіти й критикувати того, хто говорить! Натомість треба встати та щось зробити — із собою, зі своїм життям.
Господи Боже, Ти посилаєш різних людей на шлях мого життя, щоб вони доносили Твою волю до мене. Допоможи мені вже сьогодні вслухатися в те, що мені казатимуть інші, не зважаючи на те, хто ці інші. Аби не втратити Твого слова, яке постійно заохочує до продовження шляху згідно із Твоєю волею!
фінансово.
Щиро дякуємо!
