Повний текст катехизи під час Загальної аудієнції з Понтифіком у середу 17 вересня 2014 р.
Дорогі брати і сестри,
коли визнаємо нашу віру, то кажемо, що Церква — «вселенська» і «апостольська». Яке значення мають ці дві характерні риси Церкви? Яку вони мають цінність для християнських спільнот і для кожного з нас?
1.«Вселенська» означає загальна. Повне і зрозуміле визначення дає нам один з Отців Церкви, св. Кирило Єрусалимський, стверджуючи: «Церква завжди називається “загальною”, бо поширилась по цілій землі, від одного краю до іншого, бо безперервно навчає нас усього, що людина має знати про речі видимі і невидимі» (Катехиза XVIII, 23).
Виразним знаком вселенськості Церкви є те, що вона говорить усіма мовами. А це плід П’ятидесятниці (пор. Діян 2, 1-13): бо то Святий Дух зробив здатними апостолів і цілу Церкву проголошувати всім, аж до країв землі, Добру Новину про спасіння і Божу любов. Така Церква від моменту свого народження є вселенською, «симфонічною», і не може бути іншою, ніж вселенською, налаштованою на євангелізацію і зустріч з усіма. Боже Слово сьогодні читається всіма мовами, всі мають Євангеліє рідною мовою для читання. Повертаюсь до того самого: завжди варто носити з собою маленьке Євангеліє, в кишені, в сумці й читати його фрагменти протягом дня. Це корисне для нас. Євангеліє проголошується всіма мовами, щоб Церква, перекази про Ісуса Христа, Відкупителя, були в цілому світі. Тому теж кажемо, що Церква вселенська, бо вона загальна.
2.Якщо Церква від моменту свого народження вселенська, то це значить, що була народжена як та, «що вирушає в дорогу», місійна. Якби апостоли залишились у Горниці, не виходячи проповідувати Євангеліє, Церква була б лише Церквою того народу, того міста, Горниці. Але всі пішли у світ, від моменту народження Церкви, від моменту Зіслання Святого Духа. І тому Церква народилась, «вирушаючи в дорогу», як місійна. Саме це виражаємо, коли називаємо її апостольською, бо Апостол — це той, хто несе Добру Новину про воскресіння Христа.
Цей термін нам нагадує, що Церква збудована на фундаменті Апостолів і, продовжуючи їхню справу, послана, щоб занести всім людям послання Євангелія, разом зі знаками ніжності й сили Бога. Бо це апостоли вийшли і створили нові Церкви, висвятили нових єпископів, і то в цілому світі, невпинно. Сьогодні продовжуємо справу тієї групи апостолів, які отримали Святого Духа, а потім вийшли, щоб проповідувати. Також і це випливає з П’ятидесятниці: це, по суті, Святий Дух перемагає всілякий опір, спокусу закритися в собі, серед небагатьох обраних, і вважати себе єдиними адресатами Божого благословення. Якщо це робить якась група християн — «Ми вибрані, лише ми», — то врешті вмирає.
Спочатку помирають душею, а пізніше — тілом, бо не мають життя, не здатні до народження життя — інших людей, інших народів, — не є апостольськими. То саме Святий Дух веде нас на зустріч із братами, також і з тими — в кожному значенні — найбільш віддаленими, щоб могли з нами розділити любов, мир, радість, що їх Воскреслий Господь залишив нам як дар.
3.Що для наших спільнот і кожного з нас означає належність до вселенської і апостольської Церкви? Насамперед означає взяти собі до серця спасіння цілого людства, не бути байдужим або ворожим щодо долі багатьох наших братів, а бути відкритими й солідарними щодо них. Означає також відчуття повноти, доповнення, гармонії християнського життя, відкидання позиції упередження, однобічності, що закривають нас у собі самих.
Належність до апостольської Церкви означає усвідомлення, що наша віра закорінена в переказах і свідченні самих апостолів Ісуса. Це значить почуватися неустанно посланими у єдності з наступниками апостолів, щоби з серцем, переповненим радістю, проголошувати Христа і Його любов до цілого людства.
Тут я хотів би згадати героїчне життя багатьох місіонерів та місіонерок, які залишили свою Батьківщину, аби проповідувати Євангеліє в інших країнах та на інших континентах. Один бразильський кардинал, який багато працював в Амазонії, колись мені сказав, що коли їде у якесь місце в Амазонії, в якесь місто, завжди йде на цвинтар, на могили тих місіонерів, апостолів: священиків, монахів, сестер, які прибули, щоб проголошувати Євангеліє. Він вважає, що вони всі можуть бути зараз канонізовані: полишили все, щоб проголошувати Ісуса. Дякуймо Богу, бо наша Церква має так багато місіонерів, мала їх так багато і потребує їх ще більше! Дякуймо Богу за це! Може, серед багатьох присутніх тут хлопців і дівчат хтось прагне стати місіонером. Це прекрасно: нести Євангеліє Ісуса. Нехай будуть мужні!
Просімо Бога відновити в нас дар Святого Духа, щоб кожна християнська спільнота і кожний охрещений були вираженням святої матері Церкви, вселенської і апостольської. Дякую.
За матеріалами: Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
