Задзеркалля Біблії

Роздуми над Словом Божим на XXV звичайну неділю, рік А

Чи твоє око лукаве через те, що я добрий? Так останні будуть першими, а перші — останніми.

Це притча про заздрість, справедливість, дивний порядок Небесного Царства, про благодать… Несила перерахувати усіх думок, сенсів та можливостей для інтерпретації цієї притчі.

Ісус розповідає притчу відразу після того, як відходить засмучений багатий юнак, а апостоли вже пересварились, бо не могли вирішити, хто з них буде першим у Божому Царстві (пор. Мт 19, 27-30). Ця притча звучить дивно і «несправедливо», але з огляду на вказаний контекст набуває зовсім інших, педагогічних сенсів.

Але я хотів би запропонувати зовсім іншу можливість для інтерпретації.

Господь рано-вранці виходить найняти робітників. Вони стоять на ринку, очікуючи, поки хтось запропонує їм роботу. Якщо ніхто до них не підійде, вони не зароблять динарія, який би мав забезпечити їхнє життя та життя їхніх родин.

Чи пробували ви подивитися на своє навернення, воцерковлення саме з такого погляду: не вас довго запрошували і ви насамкінець погодилися прийти до священника, до Церкви. — Ні. Ви стояли на ринку, чекали, щоби вас хоч хтось найняв. Ви виглядали когось у надії бути найнятим. Ви стояли, іще не жебрак, але вже людина, дуже і дуже залежна від “працедавця”. Чи сподобаєтесь ви йому, чи гляне на вас його око, коли Він вибиратиме робітників? І прийшов Він, Господь. Тепер Ви спокійні: вже напевно заробите свій динарій. 

Чи пробували подивитися на своє життя під таким кутом?

Якщо продовжимо, то побачимо цікаву картину з тими, які залишилися, тобто не пішли працювати у винограднику. Парафразуємо: це ті люди, які вважають, що вони переконані атеїсти; або «Бог у їхньому серці, а значить Церкви вони не потребують»; або їм просто на це наплювати: адже життя одне — треба насолоджуватися. Є ще купа різних культурних способів це пояснити, але вони на ринку і їх ніхто не найняв. Минає година, дві, три. Вони залишилися: вже всі працедавці розібрали собі найманих робітників і їм немає на кого чекати. Вони вже знають, що динарія вони не отримають, що сім’ю свою сьогодні не прогодують, і, можливо, саме тому залишаються на місці, не наважуючись повернутися додому ні з чим. Минає час денної спеки. Чому вони стоять? На що сподіваються? А може в них вже немає дому, куди можна повертатися? А може вони не можуть вийти із зачарованого кола «ринку» — вони не можуть не продавати себе, тому й залишаються.

Але знову приходить Він… Христос насправді вже не потребує робітників. Ті, яких Він найняв на світанку, були сумлінними хлопцями і робота вже добігає завершення. (Цікаво, а може тих аутсайдерів не найняли вчасно тому, що було видно: працівники вони ніякі — з «фінгалами» під оком та після нічного перепою, наприклад). Ісус приходить і за ними й вони цьому насправді дуже раді. І якщо бути до кінця чесними, всі ці «переконані» атеїсти глибоко в серці чекали, що за ними прийдуть. І дочекались. Отаке біблійне і життєве задзеркалля.