У неділю, 21 вересня 2014 р., о 7:48 за місцевим часом, із римського міжнародного аеропорту Ф’юмічіно Папа Франциск вирушив у свою IV Апостольську подорож — душпастирський візит до Тірани, столиці Албанії.
Перед тим, як зійти на борт, він особисто привітався з усіма співробітниками аеропорту та правоохоронцями, що були біля повітряного судна, потиснувши кожному руку. Після півторагодинного перельоту літак приземлився в міжнародному аеропорту ім. Матері Терези в Тірані, де гостя і паломника зустріла урядова делегація. З аеропорту Святіший Отець від’їхав до президентського палацу, де відбулися офіційна церемонія привітання, візит ввічливості до Глави держави та зустріч із представниками влади й дипломатичного корпусу, під час якої Президент Буяр Нішані та Папа Франциск обмінялися промовами.
Висловивши радість від можливості відвідати «благородну землю Албанії», землю героїв та мучеників, звану «країною орлів», Святіший Отець відзначив: минає чверть сторіччя, як Албанія повернулася на «важкий, але захопливий шлях свободи», що дозволило розпочати матеріальну й духовну відбудову суспільства. «Коли пошанована гідність людини, а її права – визнані й гарантовані, тоді також розквітають креативність та винахідливість, а людська особа може вивільнити свої різноманітні ініціативи на користь спільного блага», — наголосив він.
Далі Глава Католицької Церкви з особливою радістю підкреслив «прекрасну особливість Албанії», якою, за його словами, є «мирне співжиття та співпраця між особами, приналежними до різних релігій». Адже «ніхто не має права прикриватися Богом, задумуючи й здійснюючи акти насильства», натомість, те, що відбувається в Албанії, «показує, що мирне і плідне співжиття між особами й спільнотами, приналежними до різних релігій, не лише бажане, але й конкретно можливе та здійснюване». Воно також становить «цінність, яку слід оберігати й кожного дня примножувати через виховання до пошани відмінностей».
Святіший Отець відзначив: після «зими ізоляції та переслідувань настала весна свободи», й у цьому контексті також і Католицька Церква «змогла повернутися до нормального життя», а її присутність та діяльність «справедливо відчувається не лише, як служіння католицькій спільноті, але — всьому народові».
Але сьогодення, за словами Папи, представляє «нові виклики, на які слід дати відповідь». Так, у світі, «який прямує до економічної та культурної глобалізації», потрібно докласти зусилля для того, щоб «зростання і розвиток були доступними для всіх, а не лише частини населення». «Необхідно, — підкреслив Святіший Отець, — щоб глобалізації ринків відповідала глобалізація солідарності, щоб економічне зростання супроводжувалося більшою пошаною до створіння, і щоб разом з індивідуальними правами були захищені проміжні дійсності між індивідом і державою, першою з яких є сім’я».
На два підходи, які можуть стати особливо корисними для поширення релігійної свободи, вказав Папа Франциск, зустрічаючись із провідниками шести найбільших релігійних спільнот Албанії. Зустріч відбулася в неділю, 21 вересня 2014 р., в приміщенні Католицького Університету в столиці країни місті Тірані.
Звернувшись до учасників зустрічі зі словами привітання і вдячності, Глава Католицької Церкви відзначив: «Це дуже важливо, що ви зібралися тут разом: це знак діалогу, яким ви живете на щодень, намагаючись будувати між собою взаємини братерства і співпраці задля добра всього суспільства».
Єпископ Риму пригадав, що Албанія була свідком того, «скільки насильства і які трагедії може спричинити примусове виключення Бога із особистого та спільнотного життя». Адже це провадить до поклоніння ідолам, а тоді людина втрачає себе саму, її гідність стає потоптаною, а права — порушеними. Тому позитивним наслідком змін, які розпочалися в країні на початку 90-х років минулого століття, стало створення «умов для дієвої свободи віровизнання», що дало змогу релігійним спільнотам «наново оживити традиції, які ніколи не погасли, не зважаючи на жорстокі переслідування», а також дозволило всім, у контексті власних релігійних переконань, «зробити позитивний внесок у моральну, перш, ніж економічну, відбудову країни».
Папа Франциск процитував слова свого попередника святого Йоана Павла ІІ, який відвідуючи Албанію 1993 року звертав увагу на те, що релігійна свобода це «не лише цінний дар для тих, які втішаються благодаттю віри; вона є цінним даром для всіх, тому що вона — основна гарантія будь-якого іншого вираження свободи». А це тому, що віра пригадує нам, що «якщо маємо єдиного творця, то всі ми є братами й сестрами». Але святий Папа одразу підкреслював, що «справжня релігійна свобода втікає від спокус нетолерантності й сектантства і поширює позицію шанобливого й конструктивного діалогу».
«Не можемо не визнати, — зауважив у цьому контексті Папа Франциск, — що нетерпимість до того, хто має відмінні від моїх релігійні переконання, це дуже підступний ворог, який сьогодні, на жаль, проявляється в різних релігіях світу. Як віруючі, ми повинні бути особливо чуйними, щоби релігійність і мораль, якими з переконанням живемо і які з захопленням свідчимо, завжди виражалися у підходах, гідних того таїнства, яке вони мають намір вшанувати, рішуче відкидаючи, як неправдиві, всі ті форми, які представляють викривлене застосування релігії, бо вони не гідні ні Бога, ні людини. Справжня релігія становить джерело миру, а не насильства! Ніхто не може послуговуватися іменем Бога, щоб чинити насильство! Вбивати в ім’я Бога — це велике святотатство! Дискримінувати в ім’я Бога — нелюдяне».
Із цього, за словами Глави Католицької Церкви, випливає те, що релігійна свобода не становить права, яке може гарантувати лише панівна законодавча система; вона вимагає також пошани і співпраці з боку всіх, навіть тих, хто не має жодних релігійних переконань. У цьому, на його думку, можуть допомогти два підходи.
Першим Святіший Отець назвав бачити у кожній людині, не зважаючи на її релігійну приналежність, «не суперника, ні, тим більше, ворога, а радше — брата чи сестру». Адже коли «хтось упевнений у своїх переконаннях», то не потребує нав’язувати свою думку іншому, тиснути на нього, знаючи про те, що «істина має свої власні сили для поширення». А другим підходом, необхідним для будування релігійної свободи, Папа назвав «дієву участь у спільному добрі». «Щоразу, як приналежність до власної релігійної традиції приводить до проростання переконливішого, великодушнішого та безкорисливого служіння всьому суспільству, — наголосив він, — там існує автентичне здійснення і розвиток релігійної свободи».
«Огляньмося, — закликав у цьому контексті Глава Католицької Церкви, — скільки-ж то існує потреб у бідних, скільки шляхів ще повинні віднайти наші суспільства до поширенішої соціальної справедливості, до інклюзивного економічного розвитку! Наскільки людський дух потребує не втратити з поля зору глибокого сенсу життєвих досвідів та відновити надію». І в цій галузі можуть зробити свій вагомий і незамінний внесок «чоловіки та жінки, натхнені цінностями своїх релігійних традицій».
З Католицького Університету Матері Божої Доброї Ради Папа від’їхав до катедрального собору св. Павла, де очолив відправу Вечірні, на яку зібралися духовенство, чернецтво, семінаристи й представники мирянських рухів. Останньою подією візиту до Албанії стали відвідини розташованого 20 км. від столиці харитативного центру «Витанія», в якому отримують допомогу діти. Звідти Святіший Отець від’їхав до аеропорту, де відбулася коротка церемонія прощання.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
