Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XXVI звичайного тижня, рік ІІ
Чи ти колись мріяв побувати в таких містах, як Рим, Париж, Нью-Йорк, Лондон, Єрусалим, Прага? А можливо ти вже в деяких із них побував і сам мав змогу пересвідчитись наскільки кожне з них неповторне й гарне. А от чи хотів би сьогодні помандрувати до Капернаума, Витсаїди чи Хоразина?
Якщо пошукати в Інтернеті картинки цих міст, то, мабуть, не дуже хочеться їхати туди — адже там залишились самі руїни. Хоча свого часу ці міста були не менш розвинуті, ніж зараз Токіо або Нью-Йорк. Щобільше — в них були навіть синагоги (Мк 1, 21-26). Все, що можемо сьогодні довідатися, походить з археологічних знахідок, а також як Біблія оповідає про події у цих містах.
Там Ісус розмножив кілька хлібин на натовп із 5 000 чоловіків (див. Мк 6,44-54), зцілив сліпого (див. Мк 8, 26) і розслабленого (див. Мк 2, 1-12). Щобільше — з Витсаїди походили апостоли Филип, Андрій та Петро (див. Йн 1, 44).
Чому ж сьогодні не залишилось каменя на камені? Можливо, секрет криється в наступних віршах:
«Почав Ісус докоряти містам, у яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, які сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці та в попелі … Бо коли би чудеса, що сталися в тобі (Капернаумі), відбулися в Содомі, він існував би донині» (Мт 11, 20-21. 23).
Виявляється, якби Капернаум пережив навернення (в перекладі з грецької «метаное» — змінити мислення, напрямок), то ціле місто було б до сьогоднішнього дня. То ж що завадило? Гординя.
«І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся!» (Мт 11, 23).
Саме гординя й погубила ангела світла:
«Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась; постіль твоя — черва, хробаки — твоє покривало. Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці?» (Іс 14, 11‑12).
Але якщо припустити на хвилинку, що таким «Капернаумом» є я або ти… То від навернення серця, яке веде до смирення перед Богом, залежить історія майбутніх поколінь. Так, саме від смирення. Бо навіть бувши релігійною особою й ходячи до храму можна зверхньо дивитися на свого ближнього — як фарисей на митаря (пор. Лк 18, 1-14), коли обоє молились у храмі.
Саме одне покірне «ТАК» однієї дівчини Марії (див. Лк 1, 48) змінило історію людства. Багатьох людей. Завдяки Її покорі Боже Слово втілилось. А чому? Бо тільки покірне серце не каже «я знаю», але відкрите і готове слухати… А яке твоє серце? Чи готовий ти сьогодні змінити напрямок? Залишити свої стереотипи і «я знаю»?
фінансово.
Щиро дякуємо!
