Чи готовий ти… не стати Капернаумом?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXVI звичайного тижня, рік ІІ

Чи ти колись мріяв побувати в таких містах, як Рим, Париж, Нью-Йорк, Лондон, Єрусалим, Прага? А можливо, ти вже в деяких із них побував і сам мав змогу пересвідчитись, наскільки кожне з них неповторне й гарне. А от чи хотів би сьогодні помандрувати до Капернаума, Витсаїди чи Хоразина?

Якщо пошукати в Інтернеті картинки цих міст, то, мабуть не дуже хочеться їхати туди — адже там залишились самі руїни. Хоча свого часу ці міста були не менш розвинуті, ніж зараз Токіо або Нью-Йорк. Більш того, в них були навіть синагоги (Мк 1, 21-26). Все, що можемо сьогодні довідатися, походить з археологічних знахідок, а також як Біблія оповідає про події у цих містах.

Там Ісус розмножив кілька хлібин на натовп із 5 000 чоловіків (див. Мк 6,44-54), зцілив сліпого (див. Мк 8, 26) і розслабленого (див. Мк 2, 1-12); більш того, з Витсаїди походили апостоли Филип, Андрій та Петро (див. Йн 1, 44).

Чому ж сьогодні не залишилось каменя на камені? Можливо, секрет криється в цьому вірші:

«Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялися. … Бо якби чуда, які в тебе(Капернауме) відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі» (Мт 11,20.23).

Виявляється, якби Капернаум пережив навернення (в перекладі з грецької «метаное» — змінити мислення, напрямок), то ціле місто було б до сьогоднішнього дня. То ж що завадило? Гординя.

«Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? — Аж до аду зійдеш!» (Мт 11, 23).

Саме гординя й погубила ангела світла:

«Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась; постіль твоя — черва, хробаки — твоє покривало. Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці?» (Іс 14, 11‑12).

Але якщо припустити на хвилинку, що таким «Капернаумом» є я або ти… То від навернення серця, яке веде до смирення перед Богом, залежить історія майбутніх поколінь. Так, саме від смирення. Бо навіть будучи релігійною особою й ходячи до храму, можна зверхньо дивитися на свого ближнього, як фарисей на митаря (пор. Лк 18, 1-14), коли обоє молились у храмі.

Саме одне покірне ТАК однієї дівчини Марії (див. Лк 1, 48) змінило історію людства. Багатьох людей. Завдяки Її покорі Боже Слово втілилось. А чому? Бо тільки покірне серце не каже «я знаю», але відкрите і готове слухати… А яке твоє серце? Чи готовий ти сьогодні змінити напрямок? Залишити свої стереотипи і «я знаю»?