Роздуми над Божим Словом на суботу XXVII звичайного тижня, рік ІІ
Того часу, коли Ісус говорив, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: «Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!»
А Він відказав: «Звісно, блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!»
«Він називає блаженними тих, які зберігають слово Боже — утім, аж ніяк не для того, щоби свою Матір позбавити блаженства, але щоб показати, що й Вона не мала б жодної користі від того, що народила Його та годувала грудьми, якби не мала інших чеснот. (…) Оскільки ті, хто заздрили Йому й не слухали Його слів, зневажали тих, що слухали, то Він наперекір їм особливо ублажає тих, хто слухає» (Теофілакт Болгарський).
Господь чітко говорить, що не просто ті, хто слухає, а хто слухає та зберігає Його слово, насправді є блаженними. Виявляється, замало лише слухати Боже слово — його ще треба й зберігати. Від чого або від кого? Наприклад, від лукавого, який може його викрасти. Від турбот цього світу та омани багатства, що можуть Слово заглушити (пор. Мт 13, 19-22). Чи зберігаєш ти Слово?
Грецьке слово «фулясо» також можна перекласти як «стерегти, берегти, виконувати». З цього можемо зробити висновок: аби зберегти слово, треба ним жити, його виконувати у своєму житті. Ісус своїми словами хотів показати, що істинне блаженство Марії не в тому, що Вона була Його фізичною матір’ю, а в тому, що Вона почула у своєму житті Боже слово, зберегла та виконала його так, що «Слово стало тілом» (Йн 1, 14). Ти і я — ми не зможемо народити Ісуса фізично — але можемо народжувати Його, слухаючи, зберігаючи та виконуючи Боже слово у своєму житті.


фінансово.
Щиро дякуємо!