Особистий кінець світу

Роздуми над Словом Божим на вівторок XXXIV звичайного тижня, рік ІІ

Того часу, коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним камінням та дарами, Ісус сказав: «Настануть дні, коли з того, що бачите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнований». Вони запитали Його, кажучи: «Учителю, коли ж це буде і яке знамення того, коли це має статися?» Він же відповів: «Стережіться, щоб вас ніхто не ввів у оману, бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, кажучи: “Це я!” – і: “Час наблизився!” – Не йдіть за ними. Коли ж почуєте про війни та розрухи, – не бійтеся, бо має це раніше статися, але це ще не кінець». Тоді говорив їм: «Повстане народ проти народу і царство проти царства; і будуть місцями великі землетруси, голод, пошесті й жахливі події, і будуть великі знамення з неба».

Чи не виникає у вас відчуття, після читання сьогоднішнього Євангелія, що кінець світу настане досить-таки скоро? Якщо ще й до уваги взяти ситуацію в нашій країні, то можемо впевнено сказати собі: «Все сходиться» — і подумки поставити галочки навпроти кожного пункту: війна — є, голод — є! Ще тільки землетрусу нам бракувало для доповнення картинки… хоча й він уже нас гойднув. Проте кінець світу міг уже давно відбутися. Передчасний особистий кінець світу.

І коли деякі говорили про храм, що він був прикрашений дорогоцінним камінням та обітними дарами, (Ісус) сказав: “Надійдуть дні, коли з усього, що ви бачите, не лишиться камінь на камені, який не був би перевернений.”

Ісус нагадує учням одну дуже важливу подію зі Старого Завіту. Помилитися тут неможливо, адже слово храм («гіерУ») вживається в Старому Завіті лише один раз у жалобній пісні над тирським царем (Єз 28). Саме цей уривок стане ключем для розуміння сьогоднішнього Слова.

Дуже часто руїну тирського князя асоціюють із падінням Люцифера, який «був зразком довершености, мудрости, повен красою, досконалий» (Єз 28, 12). У наступному ж рядку ми зустрічаємо каміння як прикрасу: «Ти був в Едемі, у саді Божім. Усяке дороге каміння прикрашало твою одіж», — після чого слідує перелік цих дорогоцінностей. Що ж стало причиною «кінця світу» того, хто вважався зразком досконалості?

Так говорить Господь Бог: За те, що твоє серце несеться вгору, і ти казав: я — бог! Я засів на божому престолі серед моря! — тоді як ти людина, а не Бог, — кладеш твій розум, немов розум Божий

«Бог, звичайно, важливий, але я знаю краще!» Наша всезнайкуватість і «мега-ерудиція» стають початком нашого кінця. З розумним виглядом даємо поради собі та іншим, знаємо краще, що саме нам потрібно для життя, ухвалюємо рішення, керуючись виключно власними переконаннями, — кладемо наш розум, немов розум Божий. Хочете знати, яким буде наш кінець, згідно з тим же Єзекиїлом? «Зіпхнуті у яму» — не дуже яскрава перспектива, чи не так?..

Кажуть, що віра і знання — як два крила. З цим не можна не погодитися. Проте варто пам’ятати про баланс, бо полетіти можна лише тоді, коли вони рівноцінні. Не можна летіти з одним крилом розуму, інакше впадеш у прірву.

Ти був зразковим у твоїх учинках від того часу, як тебе сотворено, аж покіль не постало беззаконня в тобі. Через твоє розросле купецтво твоє нутро сповнилося беззаконням, і ти згрішив. 

Можемо бути зразковими християнами: виконувати заповіді, справно ходити до церкви, давати милостиню  — кожен з вас може продовжити перелік «досконалості справжнього християнина». Проте всередині нас може зароджуватися той самий «кінець». Який сенс у нашій «досконалості», якщо всередині в нас прірва?

«Розросле купецтво». Ним можемо займатися навіть, якщо ми і не працюємо у сфері торгівлі. Кожен з нас може продавати своє «нутро», свою «душу» в різний спосіб: відчайдушно намагаючись здобути чиюсь прихильність, забуваємо про себе; у гонитві за успішним життям залишаємо свої мрії та прагнення; шукаючи заспокоєння внутрішньої пустки, «продаємо» час телевізору, соцмережам тощо. Найгірша угода, коли ми «продаємося», шукаючи легких шляхів у житті: «душа взамін за безтурботне життя».

Ти безліччю твоїх провин, безчесністю твого купецтва опоганив твої святині. Тоді я видобув вогонь з-посеред тебе, щоб тебе пожерти. Я обернув тебе в попіл на землі перед очима всіх, що дивилися на тебе. 

Вогонь з-посеред тебе, щоб тебе пожерти. У кожного з нас свій особистий передчасний кінець світу. Можливо, він у Вас вже почався?

Фото: І. Єрмак