Роздуми над Словом Божим на середу І тижня Адвенту
Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів… Він знищить на оцій горі заслону, що запинає всі народи, і покривало, що вкриває всі народи.
Про яку заслону йдеться? Яке її призначення? В Храмі, який складався з декількох частин, саме вона відділяла Святе Святих, куди ввійти мав право тільки архієрей, і то раз на рік (Євр 9, 8):
«І повісиш завісу й внесеш кивот завіту; і завіса розділятиме вам святиню від Святая Святих» (Вих 26, 33).
Образом такого Святого Святих є наше серце, бо про нього говориться:
«Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела» (Прип 4, 23).
Саме у серці народжуються такі почуття, як любов, захоплення, а також ненависть і непрощення. Можливо, тому Бог через пророка розповідає, який Йому подобається піст:
«Ось піст, який Я люблю: кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, … від брата твого не ховатись. Тоді … загоїться негайно твоя рана… візвеш, і Господь відповість,… — Ось я! (Іс 58, 5‑12).
Виявляється, піст, який приведе мене до зустрічі з Богом, це тоді, коли щиро зі свого серця випущу на волю усіх в’язнів. І тут читач (слухач) одразу подумав: « Оце не до мене, бо я нікого не ув’язнював». Але прошу: дочитай (дослухай) до кінця…
Хто ж ці в’язні, яких вивести на волю? Це мої близькі, рідні, друзі, колеги, віруючі… (список можеш сам продовжити).
Пам’ятаєш, у притчі Ісус розповідає про милосердного Царя і слугу, який вимагав повернути борг. Виявляється, коли я комусь не прощаю, то перетворюю своє серце на в’язницю й час від часу повертаюся туди, аби вимагати повернути мені борг за кожну уділену колись мені образу. Й цим ще більше роз’ятрюю рани мого серця. Це свого роду «проказа серця».
Постає питання: «Як же простити?», «Де знайти стільки прощення?» Розумом це зрозуміло, а от як насправді простити від щирого серця?
Ісус спитав учнів: «А скільки у вас хлібів?»
Ісус не розшукував хліб серед натовпу. Він запитав учнів. Запитав і чекав, коли вони принесуть те, що мають із собою. Ось і сьогодні Ісус запитує тебе: «Скільки маєш ран непрощення? Скільки маєш тих, хто зранив твоє серце?»
Своїми силами важко щось змінити. Але сьогодні ці «хліби», якими є рани, можеш принести Ісусові, аби Він благословив. І подібно так як у Євхаристії Він силою Святого Духа звичайний хліб перетворює у Своє Тіло, так і твої рани і непрощення Він може благословити, поламати й роздати іншим.
«…бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває. І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім. Та коли звертається до Господа, спадає покрівець. Господь же — дух, а де Господній дух, там воля» (2 Кор 3, 13‑18).
Чи хочеш, аби Ісус розірвав твою завісу й нагодував хлібом прощенння твоїх близьких?
фінансово.
Щиро дякуємо!
