Бог спасає «серце сокрушене», а той, хто в Ньому не покладає надії, стягує на себе «засуд», — сказав Святіший Отець під час сьогоднішньої Євхаристії у Домі св. Марти.
Аналізуючи сьогоднішні месальні читання (Соф 3, 1-2. 9-13 і Мт 21, 28‑32), Франциск підкреслив, що смирення спасає людину в очах Божих, а пиха її губить. Ключове значення має серце: смиренне серце — відкрите, здатне навернутися, прийняти догану, і уповає на Бога. Натомість серце людини гордовитої — викличне, замкнуте в собі, не знає сорому, нечуле на голос Бога. Папа додав, що як уривок із книги пророка Софонії, так і слова з Євангелія говорять про суд, від якого залежить спасіння чи погибель.
Святіший Отець зазначив, що пророк Софонія описує збунтоване місто, в якому, однак, є група, що жаліє за свої гріхи: це «люд Божий», який характеризується смиренням, убогістю і довірою до Бога. Але у цьому місті також є люди, які не приймають картань, не довірилися Богові. Вони будуть засуджені, не дістануть спасіння. Їхня протилежність — люди смиренні й бідні, які шукають притулку в імені Господа, уповають на Нього. «Коли ми бачимо святий люд Божий, убогий, довірливий до Бога, до йдеться про спасенних. Саме це становить шлях Церкви», — сказав Франциск.
Натомість Євангеліє говорить про двох синів, яких батько попросив працювати у винограднику. Перший відмовився, але потім пошкодував, а другий сказав батькові, що піде, але, по суті, ошукав його. Ісус, розповідаючи цю притчу очільникам народу, виразно стверджує, що то вони не бажають слухати голосу Бога, який промовляє через Йоана Хрестителя. Тому на шляху до Царства Небесного їх випереджають митарі та грішниці, які повірили Йоанові. Папа зауважив, що схожу спокусу становлять нині християни, які почуваються «чистими» виключно через те, що назовні проявляють свою віру, напоказ. Але Бог потребує більшого: «Якщо серце твоє не сокрушене, якщо ти не слухаєш Господа, не приймаєш Його напоумлень і не довіряєш Йому, то твоє серце затверділе. Подібно як обманщики, які ображаються на слова Ісуса про митарів і блудниць, але потім потай ідуть до них, або щоби заспокоїти свою хіть, або щоб зробити свій бізенс — але все тихцем, — і вони чисті! Таких Господь не любить», — сказав Святіший Отець.
Папа Франциск зауважив, що цей суд дає нам надію, за умови, що ми матимемо відвагу відкрити свої серця для Бога, без застережень, даючи Йому навіть «список» наших гріхів. Прикладом цього є святий, який вважав, що все віддав Богові. Папа нагадав цю історію:
— Він слухав Господа, завжди виконував Його волю, а Бог на те — «але ти ще одного мені не віддав». Бідолаха на це відповів: «Чого я Тобі ще не віддав, Господи? Я віддав Тобі моє життя, працю для вбогих, катехетичну працю, працю в цьому і ще в отому місці». «Але ще чогось ти Мені не віддав!» — «І чого саме, Господи?» — «Своїх гріхів».
Згадавши цю історію, Франциск ствердив, що як ми будемо спроможні представити Богові наші гріхи, то станемо тим прекрасним людом, убогим і смиренним, який уповає на ім’я Господнє. «Нехай Господь уділить нам цю благодать», — закінчив свою проповідь Папа.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
