Кардинал Краєвський: допомога українцям має бути конкретною

Апостольський елемозинарій закликає до активної допомоги у звёязку з погіршенням гуманітарної кризи після недавніх обстрілів — зокрема Києва.

Дикастерій служіння милосердя просить підтримати збір коштів, розпочатий собором св.Софії в Римі. З Києва о.Тарас Жеплинський розповідає для Vatican News про важку буденність українців в умовах холодної зими.

Останніми тижнями різні міста України зазнали масованих атак на критичну інфраструктуру. Внаслідок цього багато мешканців залишилися без світла й тепла, в умовах температур, значно нижчих за нуль, без опалення та електроенергії. Саме на цьому тлі з’явився заклик кардинала Конрада Краєвського, Апостольського елемозинарія, який від самого початку повномасштабної війни не раз надсилав в Україну гуманітарну допомогу від імені Папи, а також особисто щонайменше 10 разів відвідував країну особисто. Ці поїздки мали на меті доставку продовольства, електрогенераторів, а також карет швидкої допомоги. Це знак близькості, що виявляється не лише в конкретній допомозі, але й у духовній підтримці та молитві.

Заклик до милосердя

«Не можна залишатися байдужими до болю і страждання — потрібно діяти, — наголошує ієрарх. — Адже є небезпека, про яку говорить Папа Лев, — “глобалізації безпорадності”, що є ще серйознішою загрозою, ніж “глобалізація байдужості”».

За словами кардинала Краєвського, діяти необхідно як християни, а це означає уважно дослухатися до потреб, про які повідомляє українська громада, а зокрема при соборі св.Софії в Римі. Саме звідти вирушають вантажівки з гуманітарною допомогою Апостольської Елемозинерії, що є плодом щедрості багатьох людей.

Практичний заклик полягає в тому, щоби приносити за адресою via Boccea,478 такі речі: хімічні грілки для рук, ніг і тіла; термобілизну та флісовий одяг; теплі термічні й вовняні шкарпетки; термоковдри й аварійні ізотермічні ковдри; термоси і термочашки; туристичні газові пальники разом із балонами. Також потрібні сухий спирт і сухий душ. Крім того, можна жертвувати енергетичні батончики, горіхи та шоколад. «Кожна пожертва, — наголошують у св.Святої Софії, — означає тепло, їжу та шанс на виживання для тих, хто цього найбільше потребує».

Надзвичайно сувора зима

Про тепло, яке народжується з солідарності та близькості, говорить о.Тарас Жеплінський, заступник директора Департаменту інформації УГКЦ. У відеозверненні, надісланому ватиканським медіа, він розповідає про щоденні труднощі життя мешканців Києва, виснажених частими російськими атаками «на теплоелектростанції та енергетичну інфраструктуру». Водночас священник ділиться і словами втіхи: усвідомленням того, що український народ не полишений наодинці зі своїм стражданням.

Обличчя священника, освітлене тьмяним світлом свічки та різдвяної гірлянди позаду, — промовиста деталь, яка стає своєрідним посланням: відмовою здатися перед темрявою війни. «Минулого року, — каже о.Тарас, — кількість цивільних жертв зросла більш ніж на 30% порівняно з 2024 роком, за даними ООН. (…)Це найсуворіша зима за останні роки, температура опустилася нижче -16 градусів, ми залишилися без електроенергії. Майже 6.000 будівель не мають опалення, а деякі райони столиці — навіть водопостачання».

Захистити дітей

На цьому могла б завершитися хроніка одного дня в Києві, але священник звертає погляд і на радість, яка народжується з малих і великих речей, із радості бути Божою людиною.

«В ці темні й небезпечні дні, — каже він, — у родині одного з наших священників народилася третя дитина, хлопчик. Це велике щастя, яке водночас стає і завданням. Ми відчуваємо обов’язок захистити всіма силами життя цієї дитини, так само як і життя мільйонів інших українських дітей. У цьому покликанні ми, як Церква в Україні, не самотні. Ми відчуваємо близькість Вселенської Католицької Церкви, солідарність Папи Лева й тепло всіх, хто про нас пам’ятає».

Його заключні слова сповнені надії та рішучості: «Ми, українці, впевнені, що переживемо цю зиму й ці атаки, подолаємо всю темряву, яку несе війна, бо знаємо, що нас не залишили. Ми прийняли Спасителя, який народився на Різдво, і, як каже пророк Ісая, “народ, який ходив у темряві, побачив світло велике; над тими, хто жив у країні смертної тіні, засяяло світло”. Ми перебуваємо в темряві й тіні смерті, але над нами сяє світло Христа і світло вашої солідарності в усьому світі».

Завершальне «дякую» звернене до тепла солідарного й щедрого світу, яке зігріває «наші змерзлі руки, обличчя, домівки» — тепла, що є виявом братерської любові.