Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІ звичайного тижня, рік І
«Того часу Ісус вийшов на гору і покликав до себе тих, кого сам хотів…»
Синоптичне Євангеліє від Луки показує нам, що перед тим, як вийти на гору з учнями, Ісус перебував в молитві цілу ніч і лише після того покликав учнів (пор. Лк 6, 12-13).
Чи не задумувались Ви про місце, котре обрав Ісус для призначення учнів в апостоли? Чому саме гора, а не рівнина, місто, де зазвичай Він проголошував Добру Новину?
Пригадаймо старозавітні фрагменти коли Мойсей зустрічався з Богом саме на горі, де й отримав вказівки, а надалі — й скрижалі Завіту: «Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору. Слава Господня зійшла на Синай-гору» (Вих 24, 15-16). А в книзі пророка Ісаї читаємо: «вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і Він покаже нам свої дороги, і будемо ходити Його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму» (Іс 2, 3).
Гора — місце зустрічі з Богом, символ Дому Господнього, Єрусалиму (Йн. 21, 10). Сьогодні, як і колись, Ісус прагне цієї зустрічі з тобою на тій самій «відособленій горі», у твоїй таємній кімнаті (пор. Мф. 6, 6).
Цікаво, що Ісус обирає апостолів лише після молитви, надаючи нові імена учням та наділяючи їх повноваженнями влади. За старозавітним звичаєм імена надавались при обрізанні та мали особливе значення. Чому ж Ісус вдається до перейменовування: яке «обрізання» мали пережити учні? Знаємо, що ті, кого Ісус прикликав стати апостолами, не були священниками чи книжниками, а рибалками, митарями. Кожний з них мав своє минуле, свою історію. Ісус намагається показати нам, що Він не дивиться на минуле, не пригадує гріхи, не дорікає за них. Навпаки — Він дає новий початок, вкладає у нутро нове серце.
Сьогодні Ісус так само закликає тебе на ту саму гору, де перебував Він з Отцем в молитві. Він прагне твого відкритого серця та твоєї готовності до прийняття повноважень.
фінансово.
Щиро дякуємо!
