Рівно рік тому, 12 листопада 2024 року, відійшов у вічність єпископ Броніслав Бернацький — історична постать відродженої Католицької Церкви в Україні.
Він пройшов шлях від сільського настоятеля до голови Конференції єпископів РКЦ в Україні, але головним було те, що на всіх посадах і по всіх місцях, де служив, він залишався простим священником, людиною великого серця.
Згадуючи свого попередника на кафедрі Одесько-Сімферопольської дієцезії, нинішній ординарій Станіслав Широкорадюк сказав для CREDO:
— Йому можна по-доброму позаздрити в тому, що він мав щасливу смерть. Мав добру смерть. Так, як хотів, так йому Бог дав. Він завжди молився: хоч би не лежати довго, не бути нікому тягарем. І справді, тільки пару днів лежав у лікарні.
А по-друге, він хотів бути похованим у своїй рідній Мурафі й приготував дорогу, якою ми йшли під час його похорону. То він сказав: «Приготуйте дорогу» — трошки порівняйте, підсипте, постарайтеся. Ми все зробили.
Молитва за покійних у річницю смерті
Це все — гарне свідчення. Він дуже добре приготувався до смерті. Я вважаю це дуже важливим. Ми завжди говоримо, що година смерті, те, яка в людини смерть, — це дуже важливо. Не тільки на героїчні чесноти звертають увагу, а й на те, як жив і як помер. А він помер дуже гарно.
Тобто як жив — гарно, був завжди вірний Богу, завжди молився, довіряв Богу, — так, власне, в довірі до Бога відійшов із цього світу. Це найкращий приклад, який можна дати.
Все інше Бог оцінить: працю, плоди, старання, як він Церкву відбудовував, як відремонтовану катедру по собі лишив, і інше. Довгі роки служив як священник і ще встиг послужити як єпископ. Треба подякувати Богові за нього, бо є за що подякувати, справді!
фінансово.
Щиро дякуємо!
