Посланець, який не покликаний іти

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ звичайного тижня, рік І

Святий Марко описує покликання дванадцятьох Апостолів — найближчих учнів Ісуса. Як каже саме слово «Апостол», вони «посланці», представники, делегати. Серед цілей їхнього покликання — проповідування Доброї Новини, тому їм дана влада виганяти демонів. Але перша мета Апостолів — бути з Ісусом. Якщо задуматися, це дуже дивне ствердження: посланці мають залишатися біля свого Вчителя і не йти? Однак першорядне покликання учня Христа — не проповідування і не виганяння бісів, а перебування з Ісусом. Перш ніж іти говорити іншим про Бога, про Ісуса Христа, про Церкву, перш ніж воювати зі злим духом, треба бути з Ісусом: просто бути з Ним. Потім буде і проповідування, і боротьба.

Це стосується й мене. Можна будувати великі плани навернення світу, «катехизувати» оточення, думати про великі баталії з бісами. Але все це потім. Знайди час, щоб побути з Ісусом без надмірної активності.

Господи Ісусе Христе, дякую за велике покликання бути християнином. Ти даєш усі потрібні благодаті для виконання цієї почесної місії, але просиш передусім бути з Тобою. Хочу кожен свій день жити з Тобою, слухати Тебе, бути з Тобою. Нехай цей сьогоднішній день буде просякнутий Твоєю присутністю.

*

Постанова на день: буду часто, короткими молитвами, нагадувати собі про Божу присутність.