Звідки береться духовна дистрофія

Роздуми над Словом Божим на суботу IV звичайного тижня, рік І

Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.

Це слово для всіх апостолів і служителів, для кого служіння, волонтерство, допомога цілому світу стали справою всього життя. Іноді Господь може вам (нам, мені) говорити такі слова — «підіть та відпочиньте». Чи дозволяємо ми собі відпочинок? Чи віримо ми, що Божа воля не тільки на те, щоб ми роздавали своє життя, сили й час усім, але й щоби віддавали належне самому собі? Чи залишаємо ми місце в житті також і для себе?

Коли життя християнина перетворюється на суцільне служіння, то зникає можливість навіть «щось перекусити», як пише Євангеліст. І цей невеличкий факт не треба зводити суто до фізичного голоду, бо фізичне насичення Біблія завжди прирівнює до духовного. Тобто і в духовному сенсі діє такий закон: якщо я служу тільки іншим і не служу собі, то перебуваю в стані духовного голоду. Це дуже химерний стан — постійно служити і вважати, що все нормально, бо ж я служу, я з Богом. У такій ілюзії можна не помітити, як перетворюєшся в духовного дистрофіка, навіть скелета. Нас часто вражали випадки дуже плідного і натхненного всепального служіння, яке раптом закінчувалося крахом. Що ж ставалося? Людина не помітила, що в духовному сенсі вона сама гине від голоду.

Важливо також уточнити, що Ісус запропонував учням відпочинок на самоті. Результатом таких Його слів була розповідь учнів, як круто вони євангелізували, зціляли, проповідували. В іншому Євангелії нам зустрінеться коментар: «навіть демони нам коряться». Отже, апостоли перебували в ейфорії, учнів розпирало почуття своєї вартості від зроблених чудес. Їх уже помічали люди, і говорили поважно, вказуючи пальцем: «Це ті, які творили чудеса». На цьому тлі Ісус їм пропонує відпочинок на самоті. Здавалося б, треба зібрати овації, а вже потім усамітнитися, — але Ісус їх відправляє подалі від їхньої слави. А як я реагую на славу і похвалу? Волію купатися в її променях? Чи віддаю славу Богові на самоті?

У нас є кліше «Божа воля», яким ми часто прикриваємо відсутність віри в те, що Бог мене любить, хоче зцілити, допомогти, зробити чудо. Господь виразно нам сказав: «Просіть, і дасться вам». А ми все одно сором’язливо стоїмо в стороні, не наважуючись попросити Бога про благодать. Цей фрагмент нам показує, як люди змінювали початкові плани Ісуса, Бога. Він хотів відплисти і побути на самоті, а люди фактично змінили Його волю. Давайте прослідкуємо як їм це вдалося.

Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало.