Неділя Прощення

Роздуми над Словом Божим (УГКЦ)

14. Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.

16. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.

Уривок, який читаємо на Літургії в неділю Прощення, є частиною Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 5-7), яку часто називають Конституцією Небесного Царства (це т. зв. ширший контекст уривка). В трьох розділах Євангелія викладено вимоги, що їх кожна людина повинна застосувати в житті, аби могти бути дитиною Божою та спадкоємцем Божого Царства. Кожне фраза в Мт 5-7 звучить надто радикально, і часто вона неприйнятна з людського погляду та сьогочасної практичної перспективи. Проте в Нагірній проповіді Христос спонукає нас до того, щоб подивитися на Бога, духовне життя, інших людей, увесь світ та самого себе з іншої перспективи й крізь цілковито інакшу призму: з Божої перспективи та Божими очима.

Вужчий контекст для цього євангельського уривку, з одного боку, становить повчання Ісуса про молитву, яке закінчується усім відомою молитвою "Отче наш" (Мт 6, 5‑13), а з іншого — заклик, щоб наш погляд був завжди спрямований на Бога (Мт 6, 22‑23: «Світло тіла — око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява — якою ж великою буде!».

Як уже можна побачити з поділу тексту, представленого вище, уривок Мт 6, 14‑21 містить щонайменше три головні думки.

Потреба прощення. Бог хоче подарувати нам нове життя, але всяка досада, гнів та неприязнь закривають Божій благодаті вхід до нашого серця. Для того, щоб Царство Боже настало у моєму серці, потрібне покаяння — зміна мислення про Бога, ближніх та самого себе (грецькою мовою це звучить як метанойя, або, як казали у Старому Завіті, потрібен поворот — так перекладається єврейське слово тшуб, яке означає радикальну зміну). Коли ми звільняємо серце від усякого непотребу й бачимо в іншій людині образ і подобу Божу — самого Христа, — тоді отримуємо прощення від Бога, яке є благодаттю, що заповнює наше звільнене від гріха серце…

Потреба аскези. Щоби прощати, каятися, міняти своє життя на 180 градусів, потрібно Божої благодаті. Щоб її могти прийняти, потрібна бодай мінімальна аскеза, яка допомагає нам звільнити місце у серці для Господа. Аскеза не може бути поверхова, зовнішня чи просто показова. Всяка істинна аскеза, а насамперед піст, повинна виходити з серця і змінювати серце, що на практиці означає дозволити Богові перебувати в нашому серці та керувати нашим життям.

Потреба справжніх пріоритетів. Для того, щоб Бог міг ефективно керувати нашим життям, ми повинні чітко визначитися з пріоритетами. Не можемо витрачати зусилля на марні та дріб’язкові справи й постійно залежати від банальних і швидкоплинних речей. Дуже важливо вкладати наше життя в те, що має вічну вартість…

Усе Святе Письмо є свідченням того, як Бог прощає мені й тобі. Усе Святе Письмо показує, на яку аскезу, кенозис, смирення та приниження Бог здатний задля мене й тебе. Усе Святе Письмо свідчить, що ти і я становимо для Бога найбільший пріоритет, і що мені й тобі Він приготував надзвичайний скарб — життя майбутнього віку (вічне життя).

У контексті сказаного вище, важливо поставити собі прості, але дуже важливі запитання.

          Наскільки я усвідомлюю, що Бог у Христі простив мене та що я потребую прощати інших ?

          Що заважає мені прощати й любити інших людей, і що я повинен робити, аби усунути ці перешкоди в час Великого Посту?

          Які мої пріоритети й наскільки вони співвідносяться зі словами Ісуса в кінці Євангелія цієї неділі?  

о. Юрій Щурко, slovobozhe.blogspot.de