Роздуми над Євангелієм І неділі Великого Посту (східний обряд)
Уривок Євангелія цієї неділі, в якому розповідається про покликання Филипа і Натанаїла (Йн 1, 43-51), продовжує тему покликання учнів (1,35-42) та об’явлення особи Ісуса. В цьому тексті (як, зрештою, в кожному тексті Йоана) присутні теми, які показують, як Ісус являє Божу присутність посеред Ізраїлю та сповнює численні старозавітні прообрази. Відтак кожен коментар до тексту Євангелія від Йоана вимагає досить багато місця, щоб бодай трохи розкрити глибину цих, на перший погляд, звичайних текстів. З цієї причини спиню свою увагу тільки на двох взаємопов’язаних і досить та містких темах. Перша: як Ісус кличе учнів?? Друга: для чого Він це робить?
Як Ісус кличе учнів? З тексту Євангелія видно, що Він це робить або відразу сам, і то дуже безпосередньо — як у випадку Филипа, — або ж приготовляє зустріч зі якоюсь особою через іншу людину: до Натанаїла спочатку прийшов Филип і розповів про Ісуса, а вже потім Ісус сам відкрився йому. Найважливішим, однак, залишається факт, що стати учнем — бути християнином, —не зустрівшись з Ісусом безпосередньо — неможливо. Очевидно, що тут потрібно мати відкрите серце та вміти (хотіти) розпізнавати Божі кроки, Його мову і способи присутності. Як гарно зауважує Н. Т. Райт, «Натанаїл, родом із Кани (про це Йоан згадує в 21, 2), не вірить, що з сусіднього села Назарета (Назарет розташований трохи вище в горах) може з’явитися щось добре. Однак вистачає одного, досить загадкового слова з уст Ісуса, — і Натанаїл підкорений, він одразу надає Ісусові найвищий титул Сина Божого, здивувавши своєю готовністю не тільки нас, читачів, але й самого Ісуса».
Для чого Ісус кличе учнів? У Йн 1, 14 Євангеліст урочисто проголошує, що в Ісусі Бог став плоттю посеред нас (дослівно: поставив свій намет). Він прийшов, щоб ми мали повноту життя (пор. Йн 10, 10), і тому кожен із нас (в Євангелії Ісус звертається не тільки до Натанаїла, але каже у множині: «побачите») стане свідком надзвичайних Божих таємниць, які колись у видінні бачив Яків (Бут 28, 10-22): відкрите небо й численні свідчення Божої присутності в Ісусі серед людей. Учні стануть свідками Життя, Страстей та Воскресіння Сина Чоловічого, щоби потім сповнити місію, яку Він дасть їм: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 19-20). В кінцевому рахунку (в часі Парусії Христа) це означатиме, що відбудеться «шлюб неба і землі», обновиться усе творіння і настане новий світ (Біблія називає його «майбутнім віком»). В Одкровенні святий Йоан так говорить про це: «Почув я від престола голос великий, що говорив: От, житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони ж народом Його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло. І сказав той, хто сидить на престолі: От, нове творю все… І переніс мене в дусі на гору велику, на високу, і показав мені місто святе Єрусалим, що сходив з неба від Бога, опромінений славою Божою. Сіяння його схоже на камінь найкоштовніший, як на камінь яспис криштальноясний… А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його Агнець. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього. Брами його не замикатимуться вдень, ночі ж там не буде. І принесуть славу і честь народів до нього» (Одкр 21,3-5; 10-11; 22‑26).
Час Великого Посту — це особлива нагода подякувати Богові за Його покликання до життя, любові та служіння, за дар Спасіння й Нового Життя, а також за всіх, через кого Він (осмислено чи не осмислено нами) присутній у нашому житті…
о. Юрій Щурко , slovobozhe.blogspot.de
фінансово.
Щиро дякуємо!
