Чекання як спосіб виховання

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІ тижня Великого Посту

Любов перш за все — довготерпелива.

У нашому житті ми спостерігаємо катастрофічну нестачу терпеливості та вміння чекати як у маленьких, так і у великих речах. Фастфуд-їжа як замінник спільної трапези. Фастфуд-стосунки як замінник справжніх відносин. Фастфуд-молитва як замінник спілкування з Богом. Вимагаємо фастфуд-зцілення від Бога, не розуміючи, що Він — Бог, у якого все ВЧАСНО.

Коли ми розбираємо уривки зі Святого Письма, де описується доля праведних і грішних, наша увага більше звертається саме до останніх: адже саме з ними ми  зазвичай себе асоціюємо. Проте спробуємо подивитися, якими описуються добрі виноградарі у сьогоднішньому уривку, щоб зрозуміти яку траєкторію руху нам пропонує Господь.

«Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим виноградарям, які будуть віддавати його плоди своєчасно».

Тобто для того, щоб отримати у спадок виноградник і бути добрим управителем, достатньо своєчасно приносити плоди. Підкреслюються не масштаби та об’єми, а тільки час. Можемо вимагати від себе нереальних звершень, нездійсненних постанов — проте чи настав наш час для цього?

Грецький переклад цього ж уривка використовує для позначення часу, коли Господар посилає свого Сина, такі слова: «Коли ж достигли плоди». Або ж: «Коли настав час плодів».

Ми просимо Бога змінити наше життя, прийти та виправити певну ситуацію. Можемо нарікати на те, що не бачимо Його дії. Часто в такі моменти ми можемо відчувати пустку або ж покинутість. Тоді варто просто відійти. Чекання — спосіб терапії Бога, Його особлива методика для того, щоб ми «дозріли» для перемін. Питання полягає лише в тому, чи готовий я витривати у цьому чеканні.

У переліку характеристик любові у 13-му розділі Першого послання апостола Павла до Коринтян першою ознакою любові вказана довготерпеливість. Той, хто любить, уміє чекати. Чекати на зміни, чекати на дозрівання. Господь як Той, Хто є Любов, чекає коли ми будемо готові для того, щоб почати діяти. Чи витриваю я?