Серед міст колишнього СРСР я маю кілька улюблених, куди хочеться повертатися і повертатися, і де я почуваюсь як удома. Вільнюс у цьому списку стоїть у першій трійці. Уперше я потрапила сюди десь 1988 р., і після цього з інтервалом у п’ять-десять років доля нас зводить знову і знову. Як на мене, він завжди був прекрасним, але щоразу, як приїжджаю, бачу, що стає дедалі кращим.
От зараз їду в автобусі Вільнюс-Каунас, і тут не лише тепло і чисто, а є Інтернет, хоча автобус не якийсь там підвищеної комфортності, а звичайнісінький рейсовий. Пам’ятаю, у грудні 2002 р. приїхала і шукала собі дешевий студентський хостел, яких на той момент у сусідній Польщі було повно. У Вільнюсі про таке й не чули, але допомогли й поселили мене в студентському гуртожитку, що було цілком зручно, а головне – дешево! За два роки, коли я приїхала знову, уже були цілком пристойні готелі, реконструйовані з колишніх радянських. Зараз – вибір туристичного житла надзвичайно розмаїтий: від затишних зіркових готелів до бюджетних молодіжних хостелів, і то майже на кожному кроці в серці старого міста.
1991 року Литва вступила до Організації Об’єднаних Націй (туди, де ми завжди були), 2004 р. – до НАТО і ЄС, а 2015 р. перейшла на євровалюту. Видно, що литовцям важко перелаштовуватися на євро-гроші. Ціни вказано в старих-добрих литах і в нових, поки чужих, євро. Цікаво інше: будучи повністю інтегрованою у європейську спільноту, Литва споживає своє. У супермаркетах свої продукти – спочатку було дивно не бачити пластикових красивих яблук, а ці, такі не дуже… як із бабусиного льоху, а скуштувала – соковиті, справжні. Продукти всі свої, імпортних трохи є, але радше стоять, так би мовити, для різноманітності. Те саме з одягом та речами першої необхідності. Певна, що це свідчить не так про патріотизм, як про здорову економіку з власним виробництвом і робочими місцями відповідно.
Про наболіле, про візу. Спочатку було дивно, що мене так довго "ганяли" з документами й дали візу лише на два тижні – як свідчили мої в’їзні-виїзні документи. Коли приїхала, то зрозуміла, у чому суть. Литовська економіка настільки робить Литву привабливою для сусідів і колишніх родичів із радянського табору, що російська мова лунає повсюди. Причому без мелодійного балтійського акценту. Тобто ця російська – російська з Білорусі, Калінінграда, ну і, можливо, з України. Авіасполучення з Києвом налагоджене добре. Зрозуміло, що потрібно захищати свої робочі місця, бодай за допомогою віз.
Про Церкву. Церков (конфесій) багато, усі діють. На моє питання, чи відбувається спад духовного життя порівняно з кінцем 1980‑х – періодом національного відродження – Раса Чепайтене, історик за фахом, викладач Вільнюського університету, практикуюча римо-католичка, відповіла, що духовне життя перейшло в стабільну фазу. Немає нервозної ейфорії минулих років, зате є дорослі стосунки між Церквою та людьми, і багато що залежить від ситуації на місцях, конкретних священиків і конкретних парафіян.
Того далекого грудня 2002 р. я хотіла потрапити до української греко-католицької церкви Пресвятої Трійці, де колись служив св. Йосафат Кунцевич, а зараз там монастир отців-василіан. Протягом тижня я день у день приходила до церкви в години, указані на дверях, і храм був постійно зачинений. 2003 року я повторила спробу з тим самим результатом, за рік – те саме.
Цього разу йшла до церкви з думкою, а чи ще стоїть, чи не перетворили на готель або якусь комерційну організацію. Натомість двері були відчинені, всередині видно, що життя вирує. Діяльність парафії відображено і на фотографіях, і в оголошеннях. І реколекції відбуваються, і в паломництва запрошують. Не знаю, чи пов’язані вступ Литви у ЄС і відродження греко-католицької церкви Пресвятої Трійці, але те, що гірше не стало, – факт.
Насамкінець, давно не бачила такої кількості малих дітей у візочках і жінок при надії, як у сучасному Вільнюсі. Причому батьки молоді, а це значить, що буде дім, і буде хата, і будуть люди на землі, тобто у Литві. (Вулиця Тараса Шевченка, його пам’ятник і меморіальна дошка у Вільнюсі також є).
Тетяна Дзядевич
«Католицький Вісник», № 7/ 2015
Фото: zaxid.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
