У чиїх я руках?

Роздуми над Божим Словом на вівторок IV Великоднього тижня

Ісус говорить про нас — тих, які за Його прикладом кажуть: «Отче» і входять у відносини з Ним ніби вівці, які йдуть за пастирем у відчинені брами приміщення, де опиняються в безпеці. Він говорить так: «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть слідом за Мною; і Я даю їм вічне життя».

Зверніть увагу на наступні слова — вони дуже важливі: «і ніхто не викраде їх з Моєї руки». Уяви, що ти в руці Ісуса. Він каже: ніхто не вирве тебе з Моєї руки. «Мій Отець, який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може викрадати з руки Отця». Є рука Ісуса і рука Отця. Дві руки. То в чиїй руці я? Ісуса чи Отця? Я в руці Бога. Сина й Отця. Це багато говорить. Я сам — син, але завдяки Ісусові. Спочатку я у Його руці, а пізніше в руці Отця.

Але далі текст цього розділу: «Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати Його». Яким чином Ісус урятувався від людей, що Його оточували? «І знову бажали вони Його схопити, та уник Він їхніх рук». Погляньте: «уник Він їхніх рук». Ісус був у руках юдеїв, але оскільки Він в руках Отця, то Йому вдалося «уникнути»: він просто уник, відійшовши. Ніхто не міг Його схопити. Ніхто не міг Його каменувати. І ця ситуація мені багато говорить. Якщо я в руці Отця і в руці Ісуса, то навіть смерть неспроможна затримати мене у своїй руці. Не може мене схопити навіть те, що мене вбиває.