Кардинал Райнер Марія Велькі, архієпископ Кельна, один із чотирьох послідовних критиків німецького «синодального шляху», днями недвозначно заявив: «Для мене “синодальний шлях” завершено».
Цей скептичний коментар кардинал зробив в інтерв’ю кельнському Domradio, говорячи про заплановану «синодальну раду», яка має стати інструментом увічнення «Синодального шляху», пише CNA.
Відповідаючи на запитання про статут нового органу, який вже був ухвалений Центральним комітетом німецьких католиків (ZdK), тоді як рішення Німецької конференції єпископів та схвалення Ватикану досі очікуються, Велькі сказав, що потрібно зачекати.
«Ми повинні почекати, що насправді скаже Рим, — наголосив кардинал. — Ми також маємо побачити, чи справді Конференція єпископів на своїй пленарній асамблеї в лютому схвалить статут у його нинішньому вигляді. Тому я не хочу займатися спекуляціями».
«Я можу лише сказати, що несу відповідальність перед своєю священницькою обітницею, — додав він. — Я обіцяв захищати віру Церкви і вести свою дієцезію шляхом єдності з Папою. Цього я хочу дотримуватися і в майбутньому».
Читайте також: Синодальність і німці: чи схвалить Папа новий керівний орган?
Ключовим моментом статуту «синодальної ради» є ідея спільного консультування та ухвалення рішень єпископами та мирянами. У статуті зазначено: «[Рада] консультує та ухвалює рішення в дусі „синодальних процесів ухвалення рішень“ щодо важливих питань церковного життя загальнодієцезіяльного значення».
Ватикан, попри всю критику «синодального шляху», ніколи формально не вимагав припинити цей процес з його радикальними прагненнями змінити традиційне церковне вчення. Тепер вирішення «німецького питання» полягає або в затвердженні статуту (що зробило б усю попередню критику Ватикану безпідставною), або в його відхиленні (що створило би враження, ніби Ватикан втручається лише тоді, коли йдеться про владу єпископів, а не коли ставляться під сумнів центральні пункти католицького вчення — як-от висвячення жінок, хрещення мирянами чи вчення про сексуальність).
Велькі пояснив: «Ми, католики, живемо в ієрархічно-сакраментальній Церкві. Це не просто питання організації, це питання сутності Церкви. І це та основа, на підставі якої ми маємо йти спільним синодальним шляхом. У цій Церкві єпископ має остаточну владу ухвалювати рішення у своїй дієцезії, яку йому передав сам Христос. Тому мені важко погодитися з ідеєю належати до органу, де 27 єпископів, 27 членів ZdK і ще 27 членів обраних членів консультуються між собою та все вирішують. А саме про це, зрештою, і йдеться, навіть коли це намагаються описати іншими словами».
Велькі чітко підкреслив, що він не проти «спільної взаємодії»: «Але те, що обговорюється і пропонується, має узгоджуватися з апостольською спадщиною та вірою Церкви. Це вирішальний момент. Стежити за цим — це і є особлива відповідальність єпископа».
Велькі також зазначив, що є «фундаментально різні погляди на те, що таке синодальність. І Папа Франциск, і Папа Лев неодноразово наголошували, що синодальність — це духовна подія, інструмент євангелізації. Синодальність без євангелізації немислима».
«У мене склалося враження, що на “синодальному шляху” в Німеччині з певного моменту йшлося насамперед про реалізацію певних церковно-політичних позицій», — сказав кардинал. Він, втім, визнав деякі напрацювання «синодального шляху», наприклад, щодо боротьби зі зловживаннями.
Велькі також наголосив, що хоче завжди бути «на боці Папи»: «Шлях, який відкрив нам Папа Франциск і яким продовжує йти Папа Лев, — це духовний шлях. Ми всі — від Папи та єпископів до цілого люду Божого — підпорядковуємося слову та авторитету Бога. Він — Господь Церкви».
Напруженість серед єпископів, більшість з яких підтримує Синодальний шлях (тоді як четверо єпископів вийшли з процесу), є «обтяжливою», визнав Велькі. «Ця напруженість гнітить мене, бо я не хочу нікого звинувачувати в тому, що він не хоче добра. Розбіжності в поглядах були завжди, навіть у ранній Церкві, наприклад, на Апостольському соборі, — нагадав кардинал. — Але зрештою вони дійшли згоди щодо того, що встановив Петро як гарант єдності. Те, що сьогодні це вже не самоочевидне, здається мені однією з причин наших нинішніх труднощів».
фінансово.
Щиро дякуємо!
