Роздуми до Слова Божого на Неділю Сліпородженого (УГКЦ)
Сліпий
«Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?»- типове запитання для євреїв, які відповідно до навчання літератури Мудрості, жили за дуже простою логікою: за добрі діла є благословення, за злі – прокляття. Такий хід думок підкріплювався ще й навчанням присутнім в книзі Второзаконня 27-28. Однак такий спрощений підхід ставився під питання тими ж представниками літератури Мудрості – книга Йова та Проповідник (Когелет) вказують, що є речі які пояснити такою звичайною логікою не можливо. Рівно ж доволі прості постулати присутні в кн. Второзаконня 27-28, – у світлі навчання присутнього в кн. пророка Єзекиїла 18, вимагають детальніших роз'яснень, а головно відмови від банального буквального сприйняття біблійних текстів без врахування їх історичного контексту, які рівно ж розповідного й богословських намірів автора.
За браком місця не буду детальніше аналізувати вищезгадані тексти, а тільки відзначу, що Ісус не підтримує традиційне єврейське бачення й вказує, що тут йдеться не про вину людини, але «щоб ділам Божим виявитись на ньому». Тобто до цього конкретного сліпого чоловіка, як і до багатьох інших, про яких розповідає Євангеліє, приходить Ісус – і тоді відбувається щось грандіозне, щось нечуване, яке Новий Завіт називає словами «нове творіння». В цьому є Добра Новина – в темінь людського існування через Ісуса Бог приносить Світло.
Реакція
Реакція фарисеїв спровокована їхнім вузьким розумінням Закону та відсутністю справжнього досвіду Божої милості. Закон, який вони називали світом для їхніх стежок, не став для них інструментом глибшого пізнання Бога, хоча й вони присвячували його вивченню увесь свій час. Інакше кажучи, цим людям подобався постійний процес, а не результат.
атьки сліпонародженого реагували як прості перелякані люди, які ще очевидно навіть не уявляли ким насправді є Ісус: « Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме.»
Спільним для фарисеїв та батьків є страх. Перші боялися, що хтось порушить їхнє «статус кво», систему їх уявлень та життя… Другі розуміли, що виключення з синагоги означає втрату соціального статусу, якогось заробітку, а відтак і ціле життя в цій місцевості стане не можливим.
Слова та дії Ісуса є виявом Любові – пізніше в своєму посланні Йоан напише, що саме ця досконала Любов проганяє страх (1 Йо 4:18).
«Був би він не від Бога – нічого не спроможний би був зробити!»
Суперечка, яка міститься в Йо 9:24-34 відбувається навколо одного дуже важливого питання: «На чиїй стороні є Бог?» Фарисеї, загнані в кут не відворотними доказами, що зцілення таки мало місце, наполягають, що чудо звершив Господь, а Ісус тут ні причому.
Сліпий наполягає, що чудо вчинив Ісус, й відтак Бог діє у Ньому. Фарисеї про це навіть не хочуть чути й сиплючи численними звинуваченнями в бік Ісуса та чіпляючись за перекручено-звужені вимоги Закону, намагаються збудувати стіну між Ісусом та Богом: про ототожнення взагалі не може бути й мови!
Євангелист Йоан за допомогою цієї суперечки підводить читачів до їх власного відкриття та усвідомлення унікальності особи Ісуса. Завдяки дії цього промовистого факту зцілення, Йоан хоче щоб відкрилися й наші духовні очі, й ми побачили в Ісусі не просто нового Мойсея, який сьогодні, як колись цей великий пророк перед фараоном, творить не просто нові надзвичайні чудеса/знаки, але більше того, починає Нове творіння світу та людини, звільняючи їх влади гріха та смерті.
Духовна сліпота та джерело зцілення
Остання частина розповіді про зцілення сліпого (9:35-41) ставить питання, хто окрім фізичного зцілення сліпого, ще потребує подібного діяння Ісуса, але вже на значно глибшому, тоншому рівні? Відповідь очевидна – фарисеї, які зухвало заявляють, що все знають та правильно бачать, однак за словами Райта: «перебувають в позиції обвинувачів, які чіпляються за свої принципи всупереч очевидним свідоцтвам. Вони не просто помиляються, гірше: вони вибудували систему в середині якої ніколи не зможуть визнати свою неправоту. Одна справа, щира помилка чи омана, яка не позбавляє людину шансів прийняти нові аргументи, свідчення чи одкровення, інша справа – побудова закритого світу, запечатаної кімнати, в якій не має світла, свіжого повітря, не має доступу до зовнішнього світу. Стан таких людей Павло описує в Рм 1:32. Є люди, які не тільки чинять не добре, але й пристосовують свою мораль таким чином, щоб зло називати добром, а добро злом. Ці люди укладають договір зі злом, з самою смертю, вони повертаються плечима до життєдайного Бога, й закриваються в такій системі мислення та життя, в якій для Бога не має місця, а значить і надії та фізичної можливості спасіння… Ісус говорить до таких людей: сама по собі сліпота не є ані гріхом ні його ознакою, але претензії на ясність бачення, коли нічого не бачиш, – гріх. «Були б ви сліпі – не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, – то і гріх ваш зостається. « Головне питання: кому вирішувати хто сліпий? В кінцевому рахунку це питання авторитету, здорового судження. Хто має ділити світ на тих хто бачить ясно, й тих хто бачить розпливчато? Тут, як і всюди в Євангелії від Йоана, цим правом володіє Ісус, а з того часу, які Він вознісся на небо, цю ж місію сповнює Св. Дух, завдяки якому щоденно відчувається присутність Ісуса, й Його ясне судження надалі чітко чути в нашому світі (16:8-11). В часі земного служіння Ісуса, Його присутність була реальною та безпосередньою: Він – Світло світу (9:5; також 3:9-21 та 8:12), – в яскравих променях цього світла світ розділився навпіл. Прихід Ісуса розділив людство на тих хто приймає світло й дозволяє йому зцілювати, змінювати й направляти їх життя, й тих противиться світлу і надає перевагу залишатися в темряві (як правило ці люди самовпевнено заявляють, що ходять в світлі).
Одне з найвідоміших месіанських пророцтв, книга Даниїла, розповідає про Сина Чоловічого, який возноситься і сідає праворуч Бога Отця та отримує місію судити світ. Ось що означає запитання Ісуса до сліпонародженого, якого Він зцілив та якого фарисеї вигнали з синагоги: чи він вірить в Сина Чоловічого. Це означає: чи він готовий покластися на того, хто прийшов звершувати Божий суд, нести в світ страшне й водночас цілюще світло?»[i]
В залежності від того через призму чого ми дивимося на світ, – таким і є наше бачення та сприйняття дійсності, яка нас оточує. Євангелист Йоан запрошує нас дивитися на світ через призму життя Ісуса: Його Слів та вчинків. Саме розуміння першого та другого, дозволить нам не тільки зростати в усвідомленні того, які ми є дорогі для Бога, але й краще розуміти себе самих, наше життя та його ціль, пізнавати (наскільки це можливо для людини) самого Бога та Його задуми, а також щоденно відкривати для себе унікальну дію Його промислу та присутність у цьому світі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
