Роздуми над Словом Божим на понеділок IX Звичайного тижня, рік І
І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
Спробуємо звернути увагу на певні постаті з цього уривка. Зможемо побачити, як саме це слово стосується нашого життя. Якщо уважно приглянутись, то зможемо помітити, що притча про виноградник нагадує нам перший розділ із книги Буття. Там Бог створив людину, тобто Адама, і все решту створив для людини — сад в Едемі. І поставив Адама цей сад доглядати й пильнувати, як і виноградарів — доглядати за виноградником. Як далі читаємо, то бачимо, що Адам не тільки не приніс плоду у свій час, але й з’їв заборонений плід.
Чим для мене є той виноградник? Ми з народження отримуємо певні дари, здібності, харизми, знання, які з роками тільки помножуються в нас. Кожен має свій пакет «здібностей». Отже, ми маємо всі інструменти, щоб виноградник, тобто наше життя, був плідний. Ми отримали Слово Боже і маємо певні здібності, щоб це Слово розвивати в собі, ділитися ним з іншими. Дав нам Любов, і дав нам ближнього, щоб дарувати цю любов.
Бог дав Адамові все, а він через свій непослух зруйнував, що мав, — своє життя в Едемі. Але на цьому історія не закінчується. Протягом всієї історії спасіння Ізраїльського народу можемо спостерігати, який Бог терпеливий, як Він любить своє творіння і постійно сподівається на наше навернення.
Ця притча гарно ілюструє терпеливість Бога і Його любов до нас. Бог спочатку посилає своїх слуг, так званих пророків, якщо візьмемо паралель зі Старим Завітом, щоб ми звернули своє обличчя до Бога, прислухались до Його слів. Одних побили, інших катували, ще інших убили. Вони не змогли достукатись до наших сердець. Ми жорстоко з ними вчинили.
Але Бог не припиняє зусиль: «Матимуть пошану до мого сина». Гадаєте, що дати свого сина в жертву було в планах у Бога? Який батько зможе умисно принести таку жертву?
Бог, виноградар наш, мав надію, що матимуть пошану до Його сина. І власне, як ми вчинили, — вбили і викинули Його зі свого виноградника, зі свого серця. Не прийняли Ісуса у своє життя. Так були закриті на Нього, що цим і вбили Його.
Але й тут Бог виявив свою терпеливість і любов. Найбільше зло, якого ми допустилися, Він перетворив на джерело благодаті відкуплення. Не слід зневірюватися. Варто сподіватися на світле майбутнє і в кращих нас, вірити у свою спроможність впустити Ісуса в життя, щоби Він упорядкував мій виноградник собі на славу. Навчив нас любити і ділитися цим почуттям з іншими. Бо ти є той плід Божий, із якого може прорости ще більше плодів. Навчившись ділитися тим, що маєш, матимеш радість від цього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
