У кожній з трьох країн, які Папа Франциск відвідує під час своєї латиноамериканської подорожі, програми різняться, однак у кожній з них заплановано зустріч із духовенством, чернецтвом і семінаристами.
Перша з цих зустрічей відбулась учора, 8 липня, по обіді, в марійному санктуарії Ель Кінче у Кіто. Франциск одразу ж нагадав, що «Господь у Євангелії закликає нас до беззастережного вирушення з місією». Він зазначив, що це важливе для всіх покликаних послання плине із санктуарію, що присвячений Жертвуванню Пресвятої Богородиці. «Її приклад становить заохочення того, як служити Богові», — сказав Папа. Цілу промову Франциск імпровізував, а заготовлений раніше текст вручив голові еквадорського єпископату, просячи його опублікувати для охочих.
«У Жертвуванні Пресвятої Діви Марії ми можемо знайти певні практичні висновки стосовно нашого покликання. Дівчинка Марія була для своїх батьків і для всього люду, який очікував на визволення, Божим даром, — читаємо у папському посланні. — Це подія, яка часто повторюється в Біблії: Бог відповідає на заклик свого народу, посилаючи слабку дитину, яка має принести спасіння, а водночас повертає надію батькам похилого віку. Слово Боже каже нам, що в історії Ізраїлю судді, пророки, царі були даром Бога для того, щоби Він міг через них виявити чулість і милосердя до свого люду. Вони — знак безкорисливості Бога: то Він їх вибрав і визначив їхню долю. Це віддаляє нас від самозацикленості, доводить до нашої свідомості, що ми не належимо собі, що наше покликання прикликає нас бути далекими від всілякого егоїзму, від прагнення до матеріальних вигод або почуттєвої рекомпенсації. Ми не найманці, а слуги; ми прийшли не для того, щоб нам служили, але щоби служити самим, і робимо це без будь-яких гарантій, без страхувального канату».
Папа навів історію, пов’язану з автором образу Матері Божої у Кінче. Дієго де Роблес створив його на замовлення індіанців, однак коли вони не спромоглися заплатити за виконану працю, передав його мешканцям міста за кедрові дошки. Однак відмовився зробити для них вівтар. Тоді він упав з коня, опинився в небезпеці й відчув захист Матері Божої. Повернувся до поселення й виготовив підставку для статуї.
«Також і ми всі маємо досвід Бога, який приходить до нас у дорозі, який кличе нас, розбитих після падіння, — пише Франциск. — Нехай марнота і світськість не стануть причиною того, що ми забудемо, з чого нас Бог урятував! Нехай Марія з Кінче звільнить нас від амбітності, егоїстичних інтересів, надмірної турботи про себе самих! “Влада”, яку апостоли отримали від Ісуса, дана не для нашої користі: наші дари існують для того, щоби відновлювати й відбудовувати Церкву. Не відмовляйтеся ділитися, не опирайтеся перед тим, щоб давати, не замикайтеся у своїх вигодах, будьте джерелами води, повноводними й життєдайними, особливо для тих, кого мучить гріх, розчарування, нехіть».
Франциск визнав, що Жертвування Пресвятої Богородиці нагадує йому про витривалість. Він вказав, що в іконографії цієї сцени Дівчинка Марія віддаляється від батьків, ступаючи на сходи храму. «Марія не озирається і з виразним посиланням на євангельське напоумлення рішуче йде вперед», — написав Папа.
«Ми, як учні Євангелія, також вирушаємо в дорогу, аби занести до кожного народу та місця добру новину про Ісуса. Витривалість у місії означає, щоб не ходити від дому до дому, шукаючи місця, де нас краще приймуть, де буде більше засобів та зручностей. Вона закладає єднання нашої долі з долею Ісуса аж до кінця, — читаємо у папському посланні. — Описи об’явлень Матері Божої у Кінче кажуть нам, що “Пані з дитям на руках” відвідувала індіанців-оякачі, коли вони ховалися від нападу ведмедів. Не раз Марія виходила назустріч своїм дітям; вони Їй не вірили, але дивувалися Її витривалості, коли Вона щовечора приходила до них після заходу сонця. Вистояти, хоч нас відкидають, хоча щоночі зростає замішання й небезпека. Вистояти у цьому зусиллі, знаючи, що ми не самі, що це паломницький Святий Люд Божий».
У своєму посланні до еквадорського духовенства Франциск вказав, що Церква, яка вирушає в дорогу, наближається до людей і тримає темп, аби не бути далекою. Вона полишає свої зручності й сміливо дістається до всіх периферій, які потребують світла Євангелія.
«У Кінче історія людей та історія Бога сходяться в історії жінки, Марії. І в домі, в нашому домі, у сестрі-матері землі. Традиції цього покликання нагадують про кедри, ведмедів, скелясту ущелину, яка тут була першим домом Матері Божої, – пише Святіший Отець. — Вони говорять нам про птахів, які колись кружляли над цим місцем, і про квіти, які донині прикрашають його околиці. Витоки цього культу переносять нас у часи, коли була простіша “гармонія зі створінням… споглядання Творця, який живе серед нас і в тому, що нас оточує, і чиєї присутності не треба створювати”. Вона відкривається нам у сотвореному світі, в Його возлюбленому Сині, у Євхаристії, яка дозволяє християнам відчути себе живими членами Церкви й активно брати участь у її місії. Відкривається нам у Матері Божій з Кінче, яка звідси супроводжувала тубільні народи від початків проголошення віри. Їй ми ввіряємо наше покликання; нехай Вона зробить нас даром для нашого люду, нехай обдаровує нас витривалістю у відданості та радості виходу і проголошення Євангелія Її Сина Ісуса — разом із нашими пастирями — аж до краю світу: на периферії возлюбленого Еквадору».
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
