Як відходити, щоб не піти

Роздуми над Словом Божим на суботу XV Звичайного тижня, рік І

У сьогоднішньому Євангелії фарисеї виходять, щоби змовитися. Тоді Ісус «пішов звідти». Здається, всі посварились і розійшлися в різні боки. Але подивимось ближче на те, хто, куди і як далеко пішов.

Слово «вийшли» (Мт 12, 14), яке вживається до фарисеїв, грецькою звучить як «εξελθόντες (exelthontes)» і має такі переклади: виходити, відправлятись, переходити, уходити з якоїсь посади, відхилятися, виходити з межі. Якщо узагальнити, то це такий вихід, якій означає остаточний відхід, розрив зв’язків, «перехід рубіконів».

Слово «пішов» (Мт 12, 15), яке вживається щодо Ісуса, грецькою звучить νεχώρησεν (anehoresen) і має такі переклади: повертатись назад, відходити, віддалятись, виходити, відступати, бути кимось відсунутим, віддалятись від справ, утримуватись. Іншими словами, відхід Ісуса був немовби тимчасовим, ніби Він завжди готовий був повернутися, тимчасово не займався певними справами, але готовий завжди повернутись до них. 

Звернімо увагу, що фарисеї перші вийшли від Ісуса і їх відхід був радикальний. Відхід Ісуса був тимчасовий, і Він ходив по околицях тих місць.   

Створюючи людину, Господь нам дав вільну волю; ми самі робимо свої вибори. Така любов Бога до нас, Він поважає наш вибір. Якщо я обираю відійти від Нього, то Він не бути насильно набиватися мені в друзі. Він, поважаючи мій вибір, відходить також, але недалеко. Він завжди десь поруч, дає мені можливості наробити своїх помилок, щоби потім переоцінити пріоритети й вибори. Я завжди маю змогу повернутися, бо Він десь недалеко, продовжує творити чудеса в житті інших людей, які слідують за Ним. Можу приєднатися до того натовпу і далі слідувати за Ним. Вибір — наскільки, як на довго і як далеко відходити від Ісуса — за мною… і чи відходити взагалі.

«Він не буде змагатися, не буде кричати, ніхто не почує на майданах Його голосу. Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить, доки не доведе правосуддя до перемоги. І на Його Ім’я будуть надіятися народи» (Іс 42, 2‑4).