У вівторок 2 грудня 2025 року завершилась перша Апостольська подорож Його Святості Лева XIV, яка тривала з 27 листопада й охопила дві країни: Туреччину та Ліван.
В останній день подорожі Папа відвідав лікарню Святого Хреста, помолився в порту Бейрута на місці трагічного вибуху 2020 року та відслужив Святу Месу на набережній, повідомляє Vatican News.
Вранці 2 грудня Лев XIV мав зустріч зі спільнотою лікарні Святого Хреста в Джаль-ед-Діб, за 11 км на північ від столиці Лівану. Заклад провадять Сестри Францисканки Святого Хреста, яких заснував блаженний о.Якуб Ель-Ґаддад разом із самою цією лікарнею. Це один із найбільших у Лівані медичних закладів для людей з психічними вадами. Папа згадав блаженного Якуба, чия святість проявилася «в любові до вбогих і стражденних», і подякував черницям, які «з радістю й жертовністю» несуть цю місію далі.
Промовляючи до пацієнтів — «братів і сестер, позначених недугою», Папа нагадав їм, що вони перебувають «у серці Бога, нашого Отця». «Він носить вас на долонях своїх рук, супроводжує вас із любов’ю, дарує вам свою ніжність через руки і усмішки тих, хто піклується про ваше життя. Кожному з вас сьогодні Господь повторює: Я люблю тебе, ти — моя дитина! Ніколи не забувайте про це!»
Вшанування жертв вибуху
З лікарні Святого Хреста Папа вирушив до порту Бейрута, щоби віддати шану загиблим внаслідок трагічного вибуху 4 серпня 2020 року, який забрав понад 200 життів, поранив понад 7 тисяч людей, а 300 тисяч залишив без даху над головою. Святішого Отця зустрів прем’єр-міністр. Папа зупинився перед пам’ятником, присвяченим жертвам вибуху, щоб помолитися в тиші. Далі він поклав вінок із квітів, а на завершення привітався з родичами жертв, які були присутні, та деякими з тих, хто пережив вибух.
Вдячність Богові за паростки надії
Євхаристійне богослужіння увінчало цю шестиденну Апостольську подорож. Перед Месою Папа проїхав панорамним автомобілем між секторами, вітаючись із паломниками, яких зібралося понад 150 тисяч.
«На завершення цих насичених днів, які ми з радістю провели разом, звершуємо нашу подяку Господеві за численні дари Його доброти, за те, як Він присутній серед нас, за Слово, яке Він нам щедро дарує, і за те, що Він дав нам можливість співіснувати», — сказав Папа на початку проповіді. Він зосередився на подяці, як Ісус підніс Отцеві в Євангелії цього дня: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі».
Вимір прослави не завжди знаходить місце серед нас: обтяжені труднощами, паралізовані почуттям безпорадності перед злом, ми більше схильні опускати руки й нарікати, ніж до зчудування серця та подяки, сказав Папа, і звернув до «дорогого ліванського народу» заклик — завжди плекати прославу і вдячність.
Краса Лівану, «оспівана у Святому Письмі», затьмарена «злигоднями, стражданнями та ранами», якими позначена історія цього народу, та хитким політичним контекстом. «У такій ситуації вдячність легко поступається місцем розчаруванню, пісня хвали не знаходить місця в спустошеному серці, джерело надії висихає від невизначеності й розгубленості. Однак Господнє Слово запрошує нас знаходити маленькі промінчики світла в серці ночі — як для того, щоб відкрити нас на вдячність, так і для того, щоби спонукати нас до спільних зусиль на благо цієї землі», — заохотив Папа.
Пророк Ісая говорив про Месію як про паросток із пня, «маленьку надію, що обіцяє відродження, коли здається, що все вмирає». Ці слова є вказівкою для нас, щоб і ми вміли розпізнавати «малі світла, що світять серед ночі, малі гілки, що проростають, мале насіння в посушливому саду цього історичного періоду».
«Я маю на думці вашу просту і щиру віру, вкорінену в родинах і підживлювану християнськими школами; я маю на думці постійну працю парафій, згромаджень і рухів, щоб відповідати на запитання і потреби людей; я маю на думці багатьох священників і богопосвячених, які присвячуються служінню серед численних труднощів; я маю на думці мирян — таких, як ви, — які займаються благодійністю і ширенням Євангелія в суспільстві», — сказав Лев XIV. За ці паростки, які відкривають надію на майбутнє, сьогодні ми повинні, як Ісус, сказати: «Прославляємо Тебе, Отче!»
А «щоб ця земля змогла повернутися до свого сяйва», є лиш один спосіб:
«Роззброюймо наші серця, скиньмо броню етнічних та політичних замкнутостей. Відкриймо наші релігійні конфесії на взаємну зустріч, пробудімо в нашому нутрі мрію про об’єднаний Ліван, де панують мир і справедливість, де всі можуть визнавати себе братами і сестрами — і де нарешті може здійснитися те, що описує нам пророк Ісая: “Вовк буде жити з ягням, леопард буде лежати поруч із козеням, теля і левеня будуть пастися разом” (Іс 11,6). Це мрія, довірена вам; це те, що Бог миру кладе у ваші руки. Ліване, підведися! Стань домом справедливості й братерства! Стань пророцтвом миру для всього Леванту!»
Близький Схід потребує нових підходів
Перш ніж завершити Месу благословенням, Лев XIV звернувся з деякими закликами. «Дорогі християни Леванту, коли результати ваших зусиль на благо миру не приносять швидких результатів — заохочую вас піднести погляд до Господа, що надходить! Дивімося на Нього з надією і відвагою, запрошуючи всіх ступити на шлях співіснування, братерства й миру. Будьте будівничими миру, благовісниками миру, свідками миру!» — закликав Святіший Отець. Він зазначив, що Близький Схід потребує нових підходів, щоб відкидати логіку помсти й насильства, здолати політичні та суспільні поділи, почати новий розділ історії під знаком примирення й миру.
«Шлях взаємної ворожості та знищення в жахіттях війни тривав надто довго, і його сумні результати очевидні для всіх. Потрібно змінити шлях; потрібно виховувати серце до миру», — сказав Лев XIV, додаючи: «З цієї площі я молюся за Близький Схід і за всі народи, які страждають від війни».
«Я знову закликаю міжнародну спільноту не щадити жодних зусиль у сприянні процесам діалогу та примирення. Я звертаюся зі щирим закликом до всіх, хто наділений політичною та соціальною владою — тут і в усіх країнах, охоплених війнами й насильством: прислухайтеся до крику ваших народів, які благають про мир! Станьмо всі на служіння життю, спільному благу, цілісному розвитку людей!» — закликав Папа.
«Бути разом — це заразливо»
На аеродромі з Папою прощалися найвищі посадовці Лівану — Президент, Голова Національної асамблеї та Премʼєр-міністр. «Від’їзд дається важче, ніж приїзд. Ми провели час разом, а в Лівані бути разом — це заразливо: я зустрів тут народ, який не любить ізоляції, а любить зустріч. Тож якщо приїзд означав делікатне входження у вашу культуру, то від’їзд із цієї землі означає забрати вас із собою у серці», — сказав Лев XIV.
Після прощального слова Глави держави Папа зазначив, що тепер починається спільний шлях, і висловив сподівання, що в цей дух братерства й зусиль на підтримку миру вдасться «залучити ввесь Близький Схід — також і тих, хто сьогодні вважається ворогом».
«Я був свідком того, з якою пошаною ваш народ ставиться до Пресвятої Діви Марії, дорогої як християнам, так і мусульманам. Я молився біля могили святого Шарбеля, відчуваючи глибоке духовне коріння цієї країни. Я молився за всіх жертв і забираю з собою біль і спрагу істини та справедливості багатьох сімей, цілої країни», — сказав Папа, скерувавши думку до тих регіонів Лівану, які не зміг відвідати, зокрема й через політичну нестабільність. Нехай припиняться обстріли та бойові дії. Ми повинні визнати, що збройне протистояння не приносить ніякої користі. У той час як зброя є смертоносною — переговори, посередництво й діалог є конструктивними. Обираймо ж усі мир як шлях, а не лише як мету!» — закликав Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
