Увійти в Обіцяну землю

Роздуми над Словом Божим на середу ХІХ звичайного тижня, рік І

Уяви собі ситуацію, що ти маєш мету і йдеш до неї третину свого життя, і майже на фініші дізнаєшся, що все отримає хтось інший. Що б ти відчув?

Саме в такій ситуації опинився сьогодні Мойсей. Перших 40 років прожив у палаці, пізніше переховувався в пустелі. А потім — 40 років мандрівки. І все для чого? Аби почути, що «не ввійдеш».

Й одразу народжується питання: «За що?» Або: «Я ж Тобі так довго служив і слухався, а Ти…» Можеш продовжити свій список думок та обурень. Або почати переконувати себе, що «я б не обурився». Але це буде маска і лицемірство. Бо так уже влаштовані ми, люди, що не любимо програвати. Якщо починаємо — то обов’язково маємо «виграти» в цьому житті.

А якщо приглянутися до життя біблійних героїв, то по-людськи виглядає, що вони програвали. Навіть життя Ісуса так закінчилося подібно. «Поразкою» на Хресті. Без друзів. Без досягнень. На самоті…

Чому ж пророк, який бачив Бога обличчям в обличчя, не увійшов в Обіцяну землю? В житті Мойсея був момент, коли одного разу він «зробив по-своєму». Замість того, щоб діяти за Божим Словом, розлютився й стукнув двічі. Так би мовити, щоб уже з гарантією… Начебто дрібниця. Ну, подумаєш … Але в цьому й особливість Святого Письма, що ми можемо побачити на прикладі його  персонажів, як «дрібниця» впливає на історію майбутніх поколінь. Непослух Адама і Єви призвів до того, що людство опинилось поза раєм.

Щодня ми стикаємося з вибором. Нам здається — дрібниця. Що такого буде страшного, якщо я чогось не зроблю? Або якщо не пробачу. А можливо, саме такі «дрібниці» можуть стати причиною того, що не ввійду в обіцяну мені Богом землю. Й не тому, що Бог жорстокий. А лише тому, що я сам собі вибудував «стіну непрощення». І може бути так, що я, замість того, щоб жити справжнім життям, живу наче у передачі «за склом» і спостерігаю, як інші входять у ту землю, куди і я міг би ввійти. Однак я зробив по своєму слову. А Божого Слова ніби й не знав.

Може варто сьогодні під час молитви попросити Бога підказати, де я «творю свою волю». Бо брат, про якого говориться в Євангелії, — це ти. Може, саме тебе Бог хоче примирити з собою й висилає тобі щодня уривки, аби тебе придбати для свого Царства. А чи ти сам хочеш примиритися з Божим Словом, аби увійти вже сьогодні в Обіцяну землю, а не мріяти, що колись туди потрапиш?