Пропонуємо повний текст промови Папи Франциска на екуменічній церемонії у «Ground Zero» (пам’ятного знаку на місці трагедії 11‑го вересня; ground zero — англ. епіцентр). Папа говорив іспанською, попередньо вибачившись за те, що не може звернутися до зібраних англійською.
Нью‑Йорк
25 вересня 2015 р.
Дорогі друзі!
Я відчуваю дуже змішані емоції, стоячи там, де у бездушному акті знищення загинули тисячі людей — тут горе відчутне на дотик. Вода, яка стікає у пусту воронку, нагадує нам про життя, загублені тими, хто вважає, що руйнування — це єдиний спосіб розв’язування конфліктів; це безсловесний крик жертв тих, хто сприймає лише жорстокість, ненависть і помсту, світогляд, що може сприймати лише біль, страждання, руйнування та сльози.
Стікання води — це також символ наших сліз: сліз через спустошення й руїну, минулі та майбутні; це місце, де ми проливаємо сльози — ми ридаємо через безсилля перед лицем несправедливості, вбивства і нездатності вирішити конфлікт шляхом діалогу. Тут ми оплакуємо неправильну та бездушну втрату невинних життів, втрачених через неможливість знайти рішення для суспільного блага. Ця текуча вода нам нагадує про вчорашні сльози і про сльози, що їх проливаємо щодня.
З іншого боку, члени сімей мені показали інше обличчя цієї атаки, інший бік їхнього горя — силу любові та пам’яті. Пам’ять не залишає нас спустошеними й покинутими: імена стількох коханих написані на відбитках башт, ми бачимо їх, ми можемо торкнутися, і ми ніколи про них не забудемо.
Тут, серед болю й горя, ми також відчуваємо на дотик героїчну доброту, якою володіють люди, ту приховану силу, з якою ми можемо діяти. У глибині болю і страждання ви також були свідками великодушності й праці. Ми простягаємо руку та даємо життя. У мегаполісі, який може здатися анонімним, безликим, самотнім, ви показали масштабну солідарність, народжену в загальній підтримці, любові й самопожертві: ніхто не задумувався про расу, національність, оточення, релігію чи політику. Ви стали братами й сестрами. Пожежні Нью-Йорка заходили у башти, що падали, не задумуючись про власне життя. Багато хто загинув; їхня жертва зберегла життя іншим.
Це місце смерті стало також і місцем життя — місцем урятованих життів, гімну торжества життя над наслідками знищення та смерті; добра над злом, примирення та єдності над ненавистю і розбратом.
Джерелом великої надії є те, що у цьому місці розпачу та пам’яті я можу приєднатися до представників багатьох релігійних традицій, які наповнюють життя цього прекрасного міста. Я вірю, що наша спільна присутність тут разом буде потужним знаком нашого бажання бути силою примирення, миру та справедливості тут і по всьому світі. Попри всі наші відмінності та незгоди, ми можемо жити у мирному світі. Випереджуючи кожну спробу створити жорстку рівність, ми повинні будувати єдність на підставі нашої розрізненості в мові, культурі чи релігії, а також захищати її від тих, хто стоятиме на шляху цієї єдності. Разом ми покликані сказати «ні» тим, хто намагатиметься започаткувати однаковість, і «так» — розрізненості, яка поважає відмінності інших.
Це може відбутися лише тоді, коли ми викорчуємо усі почуття відрази, помсти і образи з наших сердець. Ми знаємо, що це можливо отримати лише як дар з небес. Тут, на цьому місці пам’яті, я просив би усіх разом, будь-яким зручним для вас способом, провести хвилину у тиші та молитві. Давайте просити про мир! Миру нашим домівкам, сім’ям, школам і спільнотам! Миру всюди, де війна не хоче закінчуватися! Миру всьому світові, який Господь дав нам як дім усіх та для усіх! Просто миру!
Так життя наших коханих не будуть одного дня забуті, навпаки, вони будуть живими щоразу, коли ми будемо пророками будівництва, а не знищення, пророками примирення, пророками миру.
фінансово.
Щиро дякуємо!
