«Я все розумів», — згадує Мартін Пісторіус, який прийшов до тями після 12 років життя у стані, що його лікарі називали «вегетативним».
Драма почалася у 1980‑х роках. Живучи в ПАР, у віці 12 років Мартін почав втрачати здатність рухати кінцівками, підтримувати зоровий контакт, харчуватися, і урешті‑решт, говорити. Лікарі підозрювали криптококоз; стверджували, що хлопчик перебуває у вегетативному стані й проживе близько двох років. Як виявилося пізніше, Мартін і справді два роки перебував без свідомості; проте згодом, завдяки дбайливій опіці батьків, вона почала поступово повертатися, і нарешті він знову міг все чути, бачити і розуміти, лише… не здатен був цього висловити. Усім серцем ненавидів телевізійні казки про динозавра Барні, які безкінечно вмикали медсестри. Крім того, чув, як його мама в розпачі голосно сказала при ньому: «Сподіваюся, що ти вмреш». Але попри те він жив абсолютно свідомо, хоча з відчуттям гострої самотності, думав: «Ніхто й ніколи не відкриє мені своєї чуйності. Ніхто мене не полюбить».
Та сталося інакше: через 12 років він прокинувся, оженився, переїхав до Великої Британії, працює програмістом, має власну справу. У віці 39 років розповів свою історію в книжці під назвою «Хлопець‑привид» («Ghost boy»).
фінансово.
Щиро дякуємо!
