Двері Милосердя відчинили у жіночій виправній колонії

Святіший Отець Франциск 8 грудня проголосив 2016 рік Роком Милосердя. У зв’язку з цим у Папських базиліках та усіх катедральних храмах були відчинені Двері Милосердя. Людина, яка пройде крізь ці двері, посповідавшись і помолившись в наміренні Папи, отримує повний відпуст.

А що робити ув’язненим – тим, які найбільше потребують милосердя? Невже Двері Милосердя, що їх відкрив Папа Франциск по цілому світі, недоступні для тих людей, які позбавлені волі і перебувають у тюрмах? Піклуючись про їх спасіння, Понтифік сказав, що для ув’язнених дверима Милосердя стануть двері їхніх тюремних камер, крізь які вони мають вийти назустріч Божому милосердю і, покаявшись, отримати повний відпуст.

З метою надати ув’язненим можливість пізнати і повірити в Боже Милосердя та скористатися з можливості отримати повний відпуст 27 грудня 2015 року група місіонерів з м. Бурштин, а саме: сестри Чернечої Родини Воплоченого Слова, спільнота «Сопричастя», а також співачка Оксана Сливка та інші парафіяни під проводом духівника о. Любомира Іваночка та за участю о. диякона Андрія Вівчара відвідали Галицьку жіночу виправну колонію, що знаходиться в с. Маріямпіль Галицького району Івано-Франківської області. Це вже сьома зустріч місіонерів з ув’язненим жінками у продовж 2015 року. Зауважимо, що з кожними новими відвідинами, жінки, які перебувають в колонії, стають відкритішими на діалог з Богом, а також на особисте спілкування з волонтерами.

Зустріч розпочалася з катехичноі науки о. Андрія Вівчара про покликання Церкви у поширенні доброї новини про Боже Милосердя серед ув’язнених. Адже історія Церкви тісно переплетена з поняттям тюрми. Багато тих, кого Церква проголосила святими (мучениками чи преподобними) терпіли у тюремних камерах. Серед них, зокрема, праведний митрополит Андрей Шептицький, мати Олена Вітер, патріарх Йосиф Сліпий та багато інших. Ісус Христос, який взяв на себе гріхи світу, став власником наших гріхів і будучи тим, єдиним, хто має владу прощати, передав апостолам (а через них єпископам і священикам) владу відпускати гріхи, які Він уже відкупив своєю дорогоцінною Кров’ю.

Одночасно в тиші тюремної каплиці о. Любомир уділяв Святе Таїнство Покаяння ув’язненим жінкам, які з трепетом, хвилюванням і сльозами на очах очікували на відкриту і особисту розмову з Богом, на прощення і милосердя.

У залі лунали слова о. диякона про те, що щире покаяння і сповідь розпочне у житті зранених гріхом жінок, процес спасіння – визволення, звільнення, оправдання і зцілення. Це важкий шлях – злети і падіння, важка духовна боротьба, біль і радість, але він цього вартий. На завершення диякон Андрій побажав надалі залишатись такими сильними і мужніми, адже, щоб вчинити злочин необхідна була сміливість, винахідливість і сильна воля. Також саме перебування у в’язниці, в закритій системі, спонукає людину проявляти вольові риси характеру. Потрібно, покаявшись, навчитися використовувати свої таланти і чесноти для добра. Він закликав відкинути гріх, який є лише ілюзією щастя, який навіть коли і приносить тимчасові матеріальні здобутки, нікого ще не зробив і не зробить щасливим.

Після науки місіонери мали можливість особистого спілкування з ув’язненими, старалися їм допомогти, підтримати, заохотити до Таїнства сповіді.

Наступною подією була Свята Літургія, яка на 40 хвилин відновила Божу справедливість. Актовий зал в’язниці, що раніше бул монастирем, знову став повноцінним Храмом Божим. Тут по-новому зазвучали слова ектеній: «За святий храм цей і тих, хто з вірою і страхом Божим входять до нього»; «за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милості»; «за тих, хто служать і послужили у святій обителі цій». Упродовж 40 хвилин жінки під час Святої Літургії вже не перебували у в’язниці, а перебували у Храмі, перебували на свободі. Свята Літургія перемінила простір навколо себе, а проповідь о. Любомира підкріпила ув’язнених на дусі, додала їм віри в перемогу над злом, і вони змогли поєднати свої серця з Ісусом у Таїнстві Євхаристії.

Після молитви подяки на ув’язнених очікували мистецько-розважальна програма за участю cестер-монахинь та співачки Оксани Сливки, яка тішила їх своєю творчістю і запалом. Сестри проводили кумедні розважальні конкурси, від яких усі присутні в залі отримували велике задоволення. Співачка Оксана з надзвичайним підходом до ув’язнених зуміла розпалити їхні серця та зворушити до сліз.