У вівторок, 12 січня 2016 р., відбулася презентація книжки-інтерв’ю Папи Франциска «Боже ім’я – Милосердя». Ця книжка є підсумком його навчання та понтифікату. Варто зауважити, що назви книжки на обкладинках італійського, англійського, французького, німецького, іспанського та португальського видань написана Папою Франциском власноручно.
Співавтором книжки став ватиканський оглядач італійського часопису «La Stampa» та координатор інтернет-видання «Vatican Insider» Андреа Торньєллі. Він також є автором численних публікацій на ватиканські теми, серед яких – біографія Папи Франциска, перекладена шістнадцятьма мовами, та книжка «Папа Франциск. Економіка, що вбиває», перекладена дев’ятьма мовами. У дев’яти розділах своєї нової праці Торньєллі наводить розмову зі Святішим Отцем, розділену на 40 запитань та відповідей, зосереджених на темі милосердя.
У вступі до книжки Андреа Торньєллі розповідає, що вона є плодом розмови з Папою, яка відбулася в Домі святої Марти у липні минулого року, після його повернення з Апостольської подорожі до Еквадору, Болівії та Парагваю. Під час розмови Святіший Отець тримав перед собою Святе Письмо та цитати Отців Церкви.
У першому розділі «Час милосердя», відповідаючи на 7 запитань, Папа пояснює причини, які спонукали його проголосити Ювілей Милосердя. Понтифік називає три фактори: молитва, роздуми на спадщиною попередників та думка про Церкву, як про «польовий госпіталь».
«Дар сповіді» – так називається другий розділ. У ньому міститься 5 відповідей Папи, у яких він наголошує на важливості сповіді, на тому, що прощення має також суспільні наслідки, і що сповідь – це не просто «хімчистка», але й не «тортури»
У третьому розділі «Шукати кожен промінчик Франциск говорить про те, як важливо визнати себе грішником, усвідомлювати свій гріх, пам’ятаючи, одночасно, про те, що Боже милосердя безмежно більше за будь-який наш гріх.
«Грішник, як і Симон-Петро» – це назва четвертого розділу, в якому Папа Франциск, відповідаючи на чотири запитання,визначає себе, як людину, що потребує Божого милосердя. Він порівнює себе до Симона-Петра, який тричі відрікся Ісуса, але не зважаючи на це, був обраний. Папа розповідає про свої «особливі стосунки» з в’язнями, про наслідки первородного гріха та ділиться деякими порадами з каяниками і сповідниками.
У п’ятий розділ «Чи ж буває милосердя надмірним?» увійшли два запитання. Наступник святого Петра дає відповідь тим, які стверджують, що у Церкві «забагато милосердя». У цьому контексті він підкреслює, що Церква однозначно засуджує гріх, але одночасно «обіймає грішника», який кається, звіщаючи йому Боже милосердя.
Чи не найбільшим є шостий розділ «Пастирі, а не законовчителі». У ньому Папа говорить про важливість визнавання власного гріха, щоб стало отримати милосердя. Також він застерігає перед зневірою щодо можливості отримати прощення. Мова йде також про необхідність «доброго іспиту сумління», і що в житті важливим не є «ніколи не падати», а «завжди підводитися». У цьому контексті завдання Церкви — «допомогти людям відчути, що не існує ситуацій, в яких неможливо розпочати все наново».
Ділячись думками про взаємини між істиною, доктриною та милосердям, Святіший Отець наголошує на тому, що милосердя є істинним, є «першою ознакою Бога». Слід також пам’ятати, що милосердя – це доктрина. У Євангелії бачимо, що Ісус не піддається логіці законовчителів, яка полягала в боязні втратити праведних, апоказує логіку любові, яка полягає у тому, аби всіх спасти. Але виходити назустріч грішникам і відкиненим, – додає він, – не означає впускати до стада вовків. Пастирі повинні остерігатися клерикалізму, тобто, вважати себе «панами доктрини», готовими накладати на інших тягарі, до яких самі не готові навіть доторкнутися.
У сьомому розділі «Так, грішники, але не корумповані», до якого увійшло сім запитань-відповідей, Глава Католицької Церкви ділиться думками про корупцію, як гріх, піднесений до системи, способу життя, коли той, хто грішить, не кається. Отож, потрібно не втратити здібність розпізнавати свій гріх, з нього каятися, і тоді, яким би він не був, можемо осягнути прощення. Папа зауважує, що милосердя є також «незамінним елементом» будування братерства між людьми, пам’ятаючи, що не існує справедливості без прощення. Врешті, мова йде про те, що першою школою милосердя є сім’я, де «зазнаємо любові та вчимося любити, зазнаємо прощення та вчимося прощати»
«Милосердя і співчуття», – назва восьмого розділу, в якому, відповідаючи на два запитання, Святіший Отець говорить про необхідність долати «глобалізацію байдужості».
В останньому розділі «Як прожити Ювілей» Папа зупиняється на ділах милосердя для тіла і для душі, закликаючи служити Ісусові в «кожній людині, відкиненій за борт суспільства».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
