Літургійні читання на 7 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Третє віднайдення чесної голови св. прор., Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Апостол
Ді 17, 1-15

1 Пройшовши Амфиполь і Апо­лонію, вони прийшли в Солунь, де була юдейська синагога. 2 За звичаєм Павло ввійшов до них і впродовж трьох субот дис­пу­тував з ними щодо Писання, 3 пояснюючи й доводячи, що Хри­­­стос мав постраждати й вос­крес­нути з мертвих і що Той Ісус, — яко­го я вам проповідую, — запевняв він, — є Хри­стос. 4 І деякі з них повірили й при­єд­налися до Павла та Сили – дуже багато побожних греків і чимало шля­хетних жінок. 5 Юдеї ж позаздрили і, зібравши з вулиць якихось негідних людей, учинили збіговисько та викликали безпорядок у місті. І, прийшовши до дому Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу. 6 Та коли їх не знайшли, потягли Ясона і декого з братів до началь­ни­ків міста, вигукуючи: Це ті, які пе­ревернули світ і дійшли вже сюди! 7 Їх прийняв Ясон, а всі вони ді­ють всупереч наказам кесаря, ка­жу­чи, що є інший цар — Ісус! 8 Тож вони підбурили юрбу і на­чальників міста, які це слухали. 9 А ті, взявши запоруку від Ясона та інших, відпустили їх. 10 Брати негайно відіслали вночі Павла і Силу до Вереї. Прибувши, во­ни пішли до юдейської синагоги. 11 Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня дослі­джу­ю­чи Писання, чи так воно є. 12 Тож багато хто з них увіру­вав, і чимало з грецьких шляхетних жі­нок та чоловіків. 13 А як довідалися ті юдеї, які зі Со­­луня, що й у Вереї Павло про­по­відує Боже Слово, прибули і там під­бурювали та бунтували людей. 14 Тоді негайно брати відіслали Павла, щоб ішов аж до моря, а там за­лишилися Сила й Тимофій. 15 Ті, хто супроводжував Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ для Сили й Тимофія, аби ті якомога швидше прийшли до нього, відбули.

Євангеліє
Йо 11, 47-57

47 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам ро­бити? Адже Ця Людина робить багато чудес! 48 Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть рим­ляни, і віднімуть у нас і храм, і на­род! 49 Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, ска­зав їм: Ви нічого не знаєте! 50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ за­ги­нув? 51 Це він сказав не від себе, але, будучи того року первосвящени­ком, пророкував, що Ісус мав по­мер­ти за народ, — 52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати ра­зом. 53 Отже, з цього дня вони змовилися вби­ти Його. 54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке на­­зивається Єфрем, і там зали­шався з учнями. 55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єру­са­лим перед Пасхою, щоб очис­ти­тися. 56 Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято? 57 А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схо­пити Його.

Предтечі:

Апостол
2 Кор 4, 6-15

6 Бог, який сказав: Нехай із тем­ряви засяє світло! – освітив наші серця, щоби просвітити пізнан­ня Бо­жої слави в особі Ісуса Христа. 7 Цей скарб ми носимо в гли­ня­них посудинах, щоб велич сили бу­ла Божа, а не наша. 8 В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обста­ви­нах, але не впадаємо в розпач; 9 нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; 10 ми завжди носимо в тілі мер­твість Ісуса, щоб і життя Ісуса проя­вилося в нашому тілі. 11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. 12 Тому смерть діє в нас, а життя — у вас. 13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й го­воримо. 14 Оскільки знаємо, що Той, хто воскре­сив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. 15 Адже все — для вас, щоби бла­го­дать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.

Євангеліє
Мт 11, 2-15

2 Йоан же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів 3 запитати Його: «Чи Ти є Той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?» 4 А Ісус у відповідь сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоанові, що чуєте й ба­чи­те: 5 сліпі прозрівають, криві ходять, про­кажені очищаються і глухі чу­ють, мертві встають, убогим зві­ща­ється Євангеліє; 6 щасливий той, хто не споку­сить­ся через Мене». 7 Коли ті відходили, Ісус почав го­ворити людям про Йоана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер? 8 Або що ходили побачити? Лю­дину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах. 9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка! 10 Це той, про кого написано: “Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою”. 11 Воістину кажу вам: не постав між на­родженими від жінок більший за Йоана Хрестителя, але наймен­ший у Царстві Небесному більший від нього. 12 Від днів Йоана Хрестителя і до­тепер Царство Небесне здобу­ва­ється силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його. 13 Адже всі Пророки й Закон проро­кували до Йоана; 14 і коли хочете знати, він — Ілля, який має прийти. 15 Хто має вуха, нехай слухає.

Біблійні роздуми