Заступниця

Роздуми до Слова Божого на ІІ неділю звичайного періоду, рік В

В дитинстві доводилося мені не раз чути про особливу поміч і заступництво, яке ми можемо отримати від Божої Матері. Аргументи були прості — Марія краще знає Ісуса, ніж ми, є ближче до Нього, ніж ми, тому Він її швидше послухає ніж нас. Подібне пояснення стосувалося не тільки Господа Ісуса, але теж і Отця Небесного… Одним словом моя приязнь з Богородицею часто полягала в тому, що я прохав її вмовити Ісуса виконати певні мої бажання, прохання, молитви, допомогти «по знайомству», вирішити певні справи від мого імені. Думаю, що багато католиків мали подібний початок і подібний досвід.

Здається, що на таке розуміння заступництва Богородиці впливає теж досвід наших родинних стосунків. Інколи, коли батько чогось не хоче нам дати, ми йдемо до матері, дещо скривимося, а мама вже знає, як вмовити батька. Здається, що наша Небесна Ненька хоче навчити нас дещо інакше.

Коли не стало вина в Галілейській Кані, Марія спершу представила ситуацію Ісусові, і, навіть, почувши дещо незвичну відповідь: «Що мені, жінко, — а й тобі? Таж не прийшла година моя!» Марія не намагається вмовляти Господа. Марія вмовляє слуг вчинити так, як скаже їм Ісус. Не Бога Марія намагається вмовити, щоб виконав наші забаганки, лише намагається переконати нас, що воля Божа — це найкраще для нашого життя: Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, — робіть.» Здається, що в цьому і полягає її велика роль у Церкві — заступатися за нас, щоб Боже Слово звершилося в нашому житті, як це сталося в її серці.