Заступниця

Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю звичайного періоду, рік В

В дитинстві доводилося мені не раз чути про особливу поміч і заступництво, яке ми можемо отримати від Божої Матері. Аргументи були прості — Марія краще знає Ісуса, ніж ми, є ближче до Нього, ніж ми, тому Він її швидше послухає ніж нас. Подібне пояснення стосувалося не тільки Господа Ісуса, але теж і Отця Небесного… Одним словом моя приязнь з Богородицею часто полягала в тому, що я прохав її вмовити Ісуса виконати певні мої бажання, прохання, молитви, допомогти «по знайомству», вирішити певні справи від мого імені. Думаю, що багато католиків мали подібний початок і подібний досвід.

Здається, що на таке розуміння заступництва Богородиці впливає теж досвід наших родинних стосунків. Інколи, коли батько чогось не хоче нам дати, ми йдемо до матері, трохи скривимося, а мама вже знає, як вмовити батька. Здається, що наша Небесна Ненька хоче навчити нас чомусь іншому.

Коли не стало вина в Галілейській Кані, Марія спершу представила ситуацію Ісусові й, навіть, почувши дещо незвичну відповідь: «Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настала Моя година», не намагалася вмовляти Господа. Марія вмовляє слуг вчинити так, як скаже їм Ісус. Не Бога Марія намагається вмовити, щоб виконав наші забаганки, а лише намагається переконати нас, що воля Божа — це найкраще для нашого життя: «Його Мати промовила до слуг:
“Зробіть, що тільки Він вам скаже”». Здається, що в цьому і полягає її велика роль у Церкві — заступатися за нас, щоб Боже Слово звершилося в нашому житті, як це сталося в її серці.