З 8 по 12 березня у Вищій духовній семінарії в Городку проходили великопісні реколекції.
Їх провів о. Юстин Русін, капуцин візантійського обряду, духовний отець Ужгородської греко-католицької семінарії.
За традицією, час зосередження розпочався вечірньою конференцією, вступ до якої зробив духовний керівник о. Станіслав. У впровадженні він наголосив на трьох умовах, які слід пам’ятати: «ввійди увесь», «залишися сам» і «вийди іншим». Варто зазначити, що разом із нами, семінаристами, ці реколекції переживали не тільки духовні отці і професори, а й ректор Інституту богословських наук о. Віктор Білоус.
Перший день реколекцій о. Юстин присвятив роздумам над трьома Божими чеснотами – вірою, надією і любов’ю. Кожну чесноту відповідно отець поєднав із фрагментами Святого Письма, що описують первородний гріх, притчу про блудного сина та смерть Ісуса на хресті.
Другого дня ми, разом із реколекціоністом зосередили свої думки над тайною Хрещення. «Силою помазання, яке отримали при хрещені, маємо змогу показати світу, що наше життя є не для земного щастя а тече у Бозі», — говорив о. Юстин. Також, зважаючи на час Великого Посту, отець звернув нашу увагу на фрагмент з Євангелії де Христос, перебуваючи у пустелі, відповідає на спокуси диявола. Підсумовуючи ці роздуми реколекціоніст зазначив: «Постом для кожної людини є можливість відмовитись від речі доброї, корисної, дозволеної заради любові до ближнього».
Наступного дня, у п’ятницю ми роздумували над явищем несправедливості у світі. На одній із конференцій о. Юстин, вказуючи на розп’яття, зазначив: «Несправедливість світу прибила Ісуса до хреста. Отож християнин – це той, хто побачив розіп’яту Любов Бога і слідує Його прикладу. Господь не вбереже нас від хреста. Адже він (хрест) є своєрідним “хребтом” для людини, вказівником присутності Божої любові у несправедливому світі».
Наостанок, у суботу, отець запропонував нам своєрідну катехизу за образом в’їзду Христа у Єрусалим: «Подумайте ким ви є на цій картині?» — усміхаючись, звертався він до семінаристів – «Віслюк несе Христа-учителя як і священик проповідує Євангеліє вірним. Зауважте, що віслюк не несе себе самого…». У підсумку цих роздумів о. Юстин висловив думку: «Віслюк може подумати, що це йому стелять гілки і одяг (як і у вас є небезпека у майбутньому привласнити всю увагу людей до своєї особистості) забуваючи, що це ж Христу належить віддавати шану».
Варто зазначити що весь період реколекцій проходив у надзвичайно приємній і радісній атмосфері. Семінаристи мали змогу ділитись враженнями від почутого і власними думками під час обідів після Святих Мес.
На завершення цього періоду духовного зосередження семінаристи четвертого курсу, за традицією, отримали послу́гу Аколітату (надзвичайний помічник священика в уділенні Святого Причастя вірним), а семінаристи третього курсу – послу́гу Лекторату (виконує своє служіння на Літургії Слова, читаючи фрагменти Святого Письма у читаннях, співаючи псалом або називаючи інтенції у молитві вірних).
фінансово.
Щиро дякуємо!
