Бути радісним і щасливим — найбільше прагнення кожної людини. Ніхто не хоче бути скривдженим, узалежненим чи в розпачі. Однак попри це так багато людей переживають своє життя як незносний тягар!
Загалом беручи, тільки нечисленні люди променіють радістю і щастям. Це найкращий доказ того, що ніхто з нас не може стати щасливим спонтанно та без зусиль. Щастя можуть осягнути тільки ті, хто розуміє, в чому воно полягає і який шлях до нього провадить.
Ілюзії щастя
Шлях до щастя — нелегкий. Ті, хто не бажає — або не вміє — шукати справжнього щастя, задовольняються його імітацією. Переконують себе, що щастя це щось інше, ніж… щастя.
Все цінне буває підроблюваним. Саме тому існує так багато імітацій дорогоцінного каміння. Однак наскільки носіння імітації біжутерії це ніяка не драма, настільки ж задоволення від імітацій щастя провадить до трагедії. Нещасливі люди вірять, ніби стануть щасливими, якщо лиш здобудуть кращу працю; куплять новий автомобіль; збудують собі дачу; осягнуть вище суспільне становище… А дехто і ще більш наївний: вірять, що будуть щасливі, коли здобудуть владу, підуть на дискотеку, заспокоять якийсь голод або приймуть наркотик.
Щаслива людина вільна від усіх цих ілюзій. Вона знає, що щаслива тому — і тільки тому — що любить. Того, хто любить, радує все: здоров’я, друг, робота, підвищення на роботі, але також і пісенька, яка співається в думках, і маргаритка, побачена на галявинці, й веселка, що всміхається з висот. Натомість людині, яка не любить, ніщо не принесе радості. Така людина невпинно й жадібно планує наступні «успіхи», які, на її переконання, гарантують їй щастя. Якщо ж вона не реалізує своїх замірів, то обманює себе, ніби то саме «брак успіхів» став приводом її нещастя. Ну а коли вже вона омріяних «успіхів» досягне, то… з гірким подивом відкриває, що залишилася так само нещасливою, як була досі. Попри це, вона з упертістю маніяка переконує себе, ніби щось інше вже точно гарантує їй щастя.
Щасливих людей ми зустрічаємо в усіх суспільних групах: серед молоді й дорослих, серед здорових і хворих, серед бідних і багатих. Такі люди можуть різнитися між собою майже за всіма показниками, але мають одну спільну рису: вони люблять. Ті, що нещасливі, також мають спільну рису: не хочуть або не можуть любити. Попри чергові розчарування своїм попереднім способом життя, вони надалі залишаються егоїстами, постійно кривдять себе та інших і ніяк не зважаться любити. Ці люди можуть бути молодими, красивими, знаними, багатими, але цього їм ніколи не буде достатньо для осягнення щастя — з тієї простої причини, що молодість, багатство чи слава не становлять самі по собі джерел радості. Саме тому гроші як не гарантують щастя, так і не перешкоджають бути щасливим — якщо тільки людина має в собі любов.
Найбільш спокуслива дорога до нещастя — це переплутати радість із задоволенням, тоді як це дві повністю відмінні дійсності. Задоволення — низьке, можливе для всіх, тоді як радість — аристократична, бо ж її осягають нечисленні. Аби мати хвилину задоволення, достатньо наїстися, виспатися, відповісти на зло або заспокоїти якесь напруження. На таку поведінку вистачить кожного. Також і того, хто незрілий, має психічні порушення або перебуває в розпачі.
Друга відмінність полягає в тому, що задоволення можна досягти просто, безпосередньо. Достатньо сягнути по смачненьке, або щоби хтось ніжно обійняв. Натомість радості не осягають так просто. Вона — наслідок життя, будованого на любові, правді та відповідальності. Немає радості без любові.
Третя відмінність — у тому, що радість тривала, а задоволення проминає, й навіть інколи провадить до трагедій. Прикладом на підтвердження цієї істини є люди, які заради моменту задоволення порушують подружню присягу або набувають смертоносне захворювання. Тоді як радості ми не втрачаємо навіть тоді, коли нам доводиться боротися з різними труднощами — вочевидь за умови, що ми надалі любимо.
Четверта відмінність випливає з факту, що пошуки задоволення нищать наші прагнення й горизонти, провадячи до гріха, узалежнень і розчарувань, натомість радість зміцнює свободу. Радісна людина здатна оберігати і здійснювати свої найпрекрасніші ідеали та мрії.
Отож робити те, що приємне, — це шлях до дуже неприємних наслідків. Саме тому той, хто шукає задоволення замість радості, впадає у розпач. Драма починається тоді, коли людина не прагне більше нічого, ніж тільки задоволення тілесних потреб або покращення настрою за будь-яку ціну. Попервах така людина не усвідомлює власного розпачу. З кожним днем вона стає дедалі більше поневоленою і нещасливою, а попри це не виправляє свого способу поведінки. Тільки той, хто когось любить, має відвагу робити логічні висновки з власної поведінки, а також із поведінки інших людей.
Якою дорогою до щастя?
Щастя не народжується всередині людини ані зовні неї. Воно є плодом любові, яка проявляється і втілюється через зустрічі. Вочевидь ідеться не про будь-які зустрічі, а тільки про такий спосіб контактів із самим собою та іншою людиною, в яких присутній Бог. Саме тому ніхто не може досягти щастя на самоті. Ніхто також не може бути ощасливлений іншими людьми, тобто без власних зусиль. Щастя це плід щасливих зустрічей — тобто таких, у яких ми переживаємо любов. Сучасна людина тужить за щастям так само сильно, як і ті, що були до нас. На жаль, нині чимало людей бездумно живляться подразниками, образами або переконаннями, які віддаляють їх від щастя. Такі люди намагаються рятуватися «позитивним мисленням», тобто милими ілюзіями на тему їхньої сумної життєвої ситуації. Вона стараються переконати себе, ніби щасливі. Саме тому з переважної більшості соціологічних досліджень — званих науковими! — випливає, що найщасливіші люди в Європі це швейцарці та скандинави — а отже, ті суспільства, у яких найвищий відсоток алкоголіків, наркоманів, самогубців, психічно хворих та розлучених.
Людина «сучасна і прогресивна» не хоче навіть чути про те, що шлях до щастя складний, а тому на нього рідше хто ступає. В усі часи цією дорогою залишається Христос, оскільки тільки Він може навчити нас любити мудро і приносить радість, якої світ нам дати не може (і забрати теж).
Нещасливі люди — експерти з отруювання життя іншим. Вони зроблять усе, аби лиш відібрати в нас щастя. Вони хочуть, щоб ми були для них не мудрим даром, але наївною жертвою, якою вони довільно зможуть маніпулювати і послуговуватися — в (оманливій!) надії, що це принесе їм щастя. Такі люди нещасливі тому, що не люблять, але переконують себе, ніби страждають від того, що їх ніхто не любить, що робота не приносить їм задоволення або що цей світ погано впорядкований і несправедливий.
На початку третього тисячоліття людина віддалилася від щастя на нечувану досі відстань — не тільки через власну слабкість і наївність, але також і тому, що стала жертвою цинізму деяких людей і середовищ. Циніки це ті, хто свідомо й лукаво проголошує ілюзії про існування легкодоступного щастя, послуговуючись милими на слух слоганами на зразок «розслабся і будь щасливий», «роби що хочеш», «не стримуй пожадань». Роблять вони так для того, аби якомога більше людей ввести у розпач. Циніки прекрасно знають про те, що нещасливих людей легко ввести у будь-яку форму поневолення, і що зрештою на них можна заробити колосальні гроші. Нещаслива людина купує буквально ВСЕ: алкоголь, наркотики, нікотин, порнографію, проституцію, а отруту, якою є контрацепція, називає «ліками» — для того, щоб забути, що самому собі завдає гіркої кривди…
Якщо щастя є плодом любові, то воно не залежить від того, в якому місці світу і в який момент історії розігрується наше життя. Воно натомість залежне від ступеню зрілості людей, які входять у контакт. Маємо свідчення про прекрасні зустрічі між людьми, яким випало жити у жорстоких реаліях концтаборів чи гулагів. З іншого боку, примітивні зустрічі часто стаються у багатих маєтках чи серед людей, загально визнаних «авторитетами».
Жодна людина не може самотужки навчитися таких зустрічей, базованих на любові й тому стовідсотково плідних у щастя. Ніхто ж із нас не є любов’ю. Тільки Бог є Любов і тільки Він має повноту радості в собі. Ми можемо тільки мати участь у Його радості — причому тільки такою мірою, якою маємо участь у Його любові. Єдиний простір щасливих зустрічей із самим собою та іншою людиною — це не якась особливо гарна місцина або якийсь винятково корисний час, а тривання в Богові та Його любові. Не випадково ж найсильніші та найбільш зворушливі зв’язки творять саме найбільші друзі Бога — святі.
А тепер поговоримо про щастя у подружжі…
(Продовження буде)
о. Марек Дзєвєцкі, «Любіть одне одного!»
За матеріалами: Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
