Роздуми над Словом Божим на урочистість Вознесіння Господнього, рік В
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Так написано: Христос мав постраждати та воскреснути з мертвих на третій день, і що мало проповідуватися в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами, почавши з Єрусалима. Ви ж є свідками цього. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви залишайтеся в місті, доки не будете зодягнені в силу з висоти».
Вивівши їх за місто до Витанії, Він, піднявши свої руки, поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав возноситись на небо. А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима і були постійно в храмі, благословляючи Бога.
Лк 24, 46-53
У Старому Завіті, коли патріархи відходили у вічність, вони завжди благословляли своїх нащадків, передаючи їм у спадщину Обіцяну Землю. Також і Мойсей, відходячи, разом зі своїм благословенням залишив своєму народові Закон. Ісус, возносячись на Небо і благословляючи своїх учнів, також робить їх своїми нащадками й заповідає їм обітницю свого Отця — Духа Святого.
Адам, якому Господь вдихнув у ніздрі подих життя, на жаль, впавши у спокусу, через гріх відчинив двері смерті. Ісус же, Новий Адам, що не піддався жодній спокусі, навіть у Гетсиманському саду, через прийняття смерті приносить життя вічне і заповідає зішестя нового Духа, з нескінченно більшими натхненнями.
Кожний заповіт вступає у силу лише по смерті особи, яка його написала. Ми також є нащадками Ісуса Христа; більше того — завдяки тому, що Він став нашим Братом, ми стали синами Бога. Не забуваймо, однак, що Новий Завіт набрав своєї юридичної сили після Його смерті.
Наша спадщина також є новою, бо вона не обмежується земним: «Іду приготувати вам місце…»
Ілюстрація: Вознесіння. Джотто. Фрагмент.
фінансово.
Щиро дякуємо!
